Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Споживання та заощадження

Споживання та заощадження.

Темпи економічного зростання значною мірою залежать від співвідношення між споживанням та нагромадженням. Споживання є головним компонентом сукупних видатків. Використовуваний дохід дорівнює споживанню плюс заощадження. Отже, при розгляді чинників, що визначають споживання, водночас вивчають чинники, що визначають заощадження. З-поміж багатьох чинників, які впливають на рівень видатків споживачів, найважливішим є використовуваний дохід. А оскільки заощадження є тією часткою доходу, яка не споживається, то використовуваний дохід виступає основним чинником, що визначає особисті заощадження.

Численні обстеження бюджетів сімей за ряд років, здійснені у США, показали, що існує пряма залежність між споживанням і використовуваним доходом. Домогосподарства витрачають на споживання більший відсоток невеликого використовуваного доходу, ніж великого доходу. Пряма залежність існує також і між заощадженнями та використовуваним доходом. Заощадження становлять меншу частку невеликого використовуваного доходу, ніж великого. Якщо домогосподарства отримують відносно невеликі доходи, то вони споживають більше, ніж поточний дохід, зменшуючи нагромаджене майно (продаючи його за гроші) або беручи гроші в борг.

Оскільки використовуваний дохід або споживається, або заощаджується, сума спожитої і заощадженої (неспожитої) частин повинна поглинути всю величину доходу будь-якого рівня.

Виражена у відсотках частка будь-якого загального доходу, яка йде на споживання, називається середньою схильністю до споживання (ССС), а та частка загального доходу, яка йде на заощадження, називається середньою схильністю до заощадження (ССЗ). Тобто:

Та обставина, що домогосподарства споживають певну частку загального доходу, не гарантує, що вони будуть споживати ту ж саму частку в разі зміни величини доходу. Частка приросту (скорочення) доходу, яка йде на споживання, називається граничною схильністю до споживання (ГСС). Іншими словами, це відношення будь-якої зміни споживання до тієї зміни у величині доходу, яка спричинила цю зміну у споживанні.

Аналогічно частка будь-якого приросту (скорочення) доходу, яка йде на заощадження, називається граничною схильністю до заощадження (ГСЗ), що виражається у відношенні будь-якої зміни заощадження до тієї зміни доходу, яка її викликала.

Сума ГСС і ГСЗ для будь-якої зміни використовуваного доходу повинна завжди дорівнювати одиниці, тобто приріст доходу може йти або на споживання, або на заощадження. Та частка будь-якої зміни величини доходу, яка не споживається, по суті, йде на заощадження. Тому спожита частка ГСС і заощаджена частка мають поглинати весь приріст доходу:

ГСС + ГСЗ = 1

Чинники споживання та заощадження, непов'язані з доходом.

Рівень використовуваного доходу є основним чинником, який визначає величину споживання і заощадження в домогосподарствах, так само, як ціна, є основним чинником, що визначає попит на окремий продукт. Однак, крім доходу, існують і інші чинники, які спонукають домогосподарства споживати менше або більше. Ці чинники діють на взаємозалежність між споживанням і використовуваним доходом, а також між заощадженням та використовуваним доходом. До цих чинників передусім належать: багатство, рівень цін, сподівання, споживча заборгованість і оподаткування.

Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинок, автомобіль, телевізор та інші предмети тривалого користування), так і фінансові активи (готівка, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси, пенсії), якими володіє домогосподарство. Існує залежність: чим більше нагромадженого багатства мають домогосподарства, тим більша величина споживання і менша величина заощаджень будь-якого рівня поточного доходу. Домогосподарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. За інших рівних умов, чим більше багатства нагромадили домогосподарства, тим слабший буде в них стимул для заощаджень, щоб нагромаджувати додаткове багатство.

Зміни рівня цін змінюють і реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства. Іншими словами, реальна вартість активів, номінальна вартість яких виражена у грошах, буде обернена пропорційно змінам рівня цін. Це і є ефект багатства, або ефект реальних касових залишків. Якщо реальне фінансове багатство зменшується, зменшується і схильність до споживання поточного доходу. Навпаки, зниження рівня цін збільшує реальне фінансове багатство і буде спонукати споживати більшу частину поточного доходу.

На поточні видатки і заощадження можуть суттєво впливати сподівання домогосподарств, пов'язані з майбутніми цінами, грошовими доходами і наявністю товарів. Очікування підвищення цін і дефіцитності товарів ведуть до підвищення поточних видатків і зменшення заощаджень. Це пояснюється тим, що для споживачів цілком природним є намагання уникнути сплати вищих цін.

Очікувана інфляція та очікувані дефіцити спонукають людей купляти про запас, щоб уникнути майбутніх вищих цін і порожніх полиць. Сподівання приросту грошових доходів у майбутньому, у свою чергу, веде до того, що споживачі вільніше здійснюють свої поточні видатки. Навпаки, очікуване падіння цін, передчуття зниження доходів, відчуття того, що товари будуть у достатку, може спонукати споживачів скорочувати споживання і збільшувати заощадження.

Схожі статті




Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Споживання та заощадження

Предыдущая | Следующая