Основи економічної теорії - Ажнюк М. О. - 3.3. Аграрні відносини та їх система. Місце аграрних відносин у ринковій економіці

3.3.1. Аграрна сфера виробництва та її особливості

Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці суспільства. По-перше, сільське господарство є великою галуззю в господарстві країни. Від розвитку аграрного сектора залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людей. А розвиток самого аграрного сектора значною мірою залежить від природних особливостей.

У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва, за умов правильного використання вона постійно відновлює свою родючість і якісно поліпшується. Природна родючість землі в різних кліматичних умовах різна. Тому в землеробстві праця однакової кваліфікації, фондоозброєності і складності дає різні результати, які залежать від природних умов. Тобто продуктивність праці тут великою мірою залежить від природних чинників.

Отже, за інших рівних умов результати виробництва тут залежать від погоди і родючості землі. Вплив природних факторів на результати виробництва можна посилити або обмежити розвитком продуктивних сил. Ідеться про економічну родючість грунту, підвищення якої досягається шляхом раціонального використання землі, систематичного впровадження нових технологій, досягнень науки і техніки, поліпшення культури землеробства тощо.

Таким чином у землеробстві економічний виробничий процес завжди взаємодіє з природним. Тому фермер повинен добре знати і вміло використовувати не тільки економічні закони, а й особливості природних факторів і природних процесів, які відбуваються в сільськогосподарському виробництві. Вплив людини на ці процеси обмежений. У сільському господарстві неможливо прискорити виробничий процес, як у промисловості. Наприклад, час виробництва озимої пшениці становить 10 місяців, і скоротити його неможливо. Процес праці переривається в проміжках між сівбою, внесенням добрив, весняним обробітком і збором урожаю. Звідси повільний оборот виробничих фондів, зумовлений природними процесами (рис. 3.13).

особливості аграрної сфери виробництва

Рис. 3.13. Особливості аграрної сфери виробництва

Особливістю сільськогосподарського виробництва є його сезонність. У певних межах її можна згладжувати шляхом виробництва інших продуктів, час виготовлення і робочий період яких не збігаються. Ідеться про таку організацію виробництва, яка поєднує основні й допоміжні галузі, наприклад здійснення переробки і зберігання сільськогосподарської продукції та інше.

У сільському господарстві дуже важливим є своєчасне виконання робіт, наприклад, сівби, обробітку, збору врожаю, догляду за тваринами тощо. Якщо в промисловості несвоєчасне виконання технологічних операцій веде до затримки виготовлення продукції, то в сільському господарстві це призводить до прямих утрат продукції і погіршення її якості. А це негативно позначається на результатах виробництва.

Сільськогосподарське виробництво вимагає застосування складної системи машин, які повинні бути пристосовані до особливостей та специфіки виготовлення кожного виду продукції. Значна частина їх використовується по декілька тижнів протягом року. Дуже важливо також забезпечити максимальну кількість необхідних засобів виробництва в критичні строки, з тим, щоб виконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат урожаю внаслідок затримки сівби, обробітку чи збирання.

У сільському господарстві підприємець обмежений у виборі виробництва тих чи інших продуктів природними умовами і специфікою галузі. Наприклад, високі врожаї пшениці, кукурудзи, баштанних культур можна отримати в степовій частині України. На Поліссі природні умови для них непридатні. Тут доцільніше вирощувати льон, картоплю.

Підприємництво в сільському господарстві відрізняється й тим, що земля як особливий і обов'язковий засіб виробництва обмежена за площею. Цей фактор зумовлює необхідність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Роботи в сільському господарстві протягом року розподіляються нерівномірно. Це також зумовлено природними процесами. Найбільша напруга їх під час жнив і восени, коли відбувається збір урожаю, значно менша взимку і навесні. Тому потрібно враховувати всі природні фактори, щоб забезпечити своєчасне і якісне проведення сільськогосподарських робіт. Крім цього, деякі фактори впливу не завжди можна передбачити завчасно. Наприклад, затяжні дощі, похолоднішання і приморозки, спеку та інше.

Усе сказане вище зумовлює необхідність високого насичення сільськогосподарського виробництва технікою, а це вимагає великих капіталовкладень. З іншого боку, для цієї галузі характерні нестабільна віддача, нерівномірність доходів і навіть збитки, які також часто зумовлюються природними умовами.


Схожі статті




Основи економічної теорії - Ажнюк М. О. - 3.3. Аграрні відносини та їх система. Місце аграрних відносин у ринковій економіці

Предыдущая | Следующая