Основи екології - Мягченко О. П. - 2.8.6. Поняття про Червону книгу

Сучасні ботаніки підрахували, що рідкісних рослин і тих, що перебувають під загрозою зникнення або потребують охорони, нараховується біля 12 тис. видів. Тільки на території Європи 2000 видів віднесені до рідкісних і таких, що зникають. Таким чином, кожний один вид із п'яти потребує охорони.

Особливо великого розмаху процес зникнення рослин і пов'язаних з ними тварин набрав в останні роки XX ст. Через війни, революції, надмірне техногенне забруднення довкілля стан рослинного тваринного світу наблизився до критичного. Тому вже в 1948 р. була створена Міжнародна комісія по збереженню видів рослин і тварин, що зникають. За матеріалами її роботи була створена "Міжнародна Червона книга" - сигнал тривоги. До неї заносять:

1. Види, що зникають, або ті, що знаходяться в стані, коли їх уже неможливо зберегти без спеціальних прийомів, охорони.

2. Рідкісні види - ще не перебувають під прямою загрозою зникнення, але вони дуже малочисельні, а їх ареал дуже вузький (більшість стенобіонтних організмів).

3. Види, що скорочуються, - ті, чисельність яких, з-за антропогенних впливів на середовище їхнього мешкання, дуже швидко зменшується.

4. Невизначені види - маловідомі, недостатньо вивчені і тому можуть перебувати під загрозою зникнення.

5. Ендеміки (гр. - місцевий) - ті, що мешкають тільки в даному місці і ніде більше і тому потребують спеціальної охорони.

6. Релікти (гр. - древній) - для них характерна невеличка кількість популяцій, локалізованих на невеличких ареалах, і тенденції до скорочення.

Такої класифікації притримуються учені всіх країн, що дозволяє узагальнювати дані про стан рослин і тварин, робити висновки і вживати заходи для їхнього збереження.

Перший том Міжнародної Червоної книги був виданий у 1966 р. Всесвітня червона книга містить 20 тис. видів, з яких у США 2 тисячі, в Англії 300, в Новій Зеландії 314 таксонів потребують різноманітних методів охорони. В середньому під загрозою зникнення знаходиться 14-20 відсотків всіх рослинних видів. До неї занесено 250 видів і підвидів ссавців та 312 видів птахів, 36 видів і підвидів амфібій, 119 видів і підвидів плазунів.

За даними Міжнародної Спілки охорони природи та природних ресурсів (МСОП ), Всесвітнього фонду охорони дикої природи (ВВФ), із 20 000 видів рослин, занесених до Міжнародної Червоної книги, з дикої природи вже назавжди зникло 400 видів. Під загрозою повного зникнення знаходяться 2180 видів, 2360 видів віднесені до категорії екологічно уразливих, близько 5000 - до ризиковано рідкісних, 4600 мають невизначений Фітосозологічний статус (фітосозологія - наука, що займається збереженням фітогенофонду і фітоценофонду). З 1036 видів хребцевих тварин, занесених до Міжнародної Червоної книги, 193 - риби, 138 - амфібії і плазуни, 40 видів птахів і 305 видів ссавців.

Темпи зникнення стали загрозливо небезпечними. Ентомолог Е. Екголм у 1978 р. довів, що втрата одного виду рослин сприяє зникненню 10-30 видів тварин, трофічно пов'язаних із ним. Найгірша фітосозологічна ситуація склалася в індустріальних країнах Західної та Центральної Європи. Так, в Англії зникло 1,1% видів всієї її флори, в Бельгії - 4,5%, в Германії - 2,3% (в приміській зоні Берліна - 12%), в Чехії та Словаччині - 4%, Угорщині -1% (біля Будапешта - 7%). Швидкість зникнення ссавців із вини людей має таку тенденцію: в XVII ст. - 4 види, XVII ст. - 5, в XIX ст. - 20 видів. В першій половині XX ст. зникло 25 видів. У XVIII ст. в північній частині Тихого океану був знищений останній гігантський морський ссавець - корова Стеллера, що за продуктивністю молока набагато перевершувала найкращі породи сучасних наземних корів. У другій половині XIX ст. в Новій Зеландії був знищений останній гігантський моа - птах, що не літав, висота якого сягала 2,5-3,2 м (був вищим за африканського страуса). На Маскаренських островах в Індійському океані знищений птах, що теж не літав, - дронт і ще 20 видів птахів - ендеміків. У природі Гренландії, Ісландії, Лабрадору ще 200 років тому була масово поширена безкрила гагарка, остання особина якої була знищена в 1944 р. Прикладом швидкості знищення може бути мандрівний голуб, популяція якого наприкінці XIX ст. налічувала декілька сотень мільйонів особин. Але через безсистемне полювання на них чисельність їх катастрофічно зменшувалася, і в 1914 р. в одному із зоопарків загинула остання пара, яку намагалися врятувати.

Питання

1. Що таке моніторинг, його рівні, значення?

2. Які об'єкти заносять до Червоної книги?

3. Охарактеризуйте сучасну Міжнародну Червону книгу.

4. Які сучасні тенденції зникнення видів?

Схожі статті




Основи екології - Мягченко О. П. - 2.8.6. Поняття про Червону книгу

Предыдущая | Следующая