Основи дидактики - Чайка В. М. - Комбінований урок

Використання цього типу уроку передбачає виконання учнями складних комплексних завдань, які охоплюють матеріал кількох розділів чи тем навчальної програми. Його основною дидактичною метою є реалізація засвоєних понять і теорій в інтелектуальній чи практичній діяльності учнів. Уроки мають таку структуру:

1. Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань, навичок і вмінь, необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.

2. Мотивація навчальної діяльності, усвідомлення учнями практичної значущості знань, умінь та навичок.

(У поясненні необхідно вказати, який характер самостійного завдання, як підходити до його виконання, якими мають бути його результати, як їх оформити.)

3. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій (що в них відоме, знайоме; що необхідно вирішити творчо; які узагальнені способи виконання дій можна застосовувати в такій ситуації в дещо зміненому вигляді; які інструменти, прилади, апарати потрібно використати).

4. Самостійне виконання учнями завдання під контролем і з допомогою вчителя.

5. Узагальнення і систематизація учнями результатів роботи. (Після виконання учні аналізують отримані результати, відображають їх у вигляді таблиць, графіків, діаграм.)

6. Звіт учнів про способи й результати виконання роботи і теоретична інтерпретація отриманих результатів. (У звіті вказують тему, завдання, вихідні теоретичні дані, розкривають хід роботи, аналізують отримані результати).

7. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.

Під час уроків комплексного застосування учні осмислюють і поглиблюють свої знання у процесі виконання вправ, лабораторних чи практичних робіт, опрацювання нових джерел на підтвердження відомих їм законів, правил, підготовки повідомлень, рефератів. Важливим завданням учителя на цьому уроці є визначення спільних для окремих тем чи розділів програми ідей, понять, правил, добір відповідних вправ, що дають змогу комплексно застосовувати знання, уміння і навички учнів.

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок

Контроль і корекція здійснюються на кожному уроці, однак після вивчення великих розділів програми вчитель проводить спеціальні уроки контролю і корекції, щоб виявити рівень оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок. Таку перевірку називають тематичним обліком знань. Урок має визначену структуру:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми, мети й завдань уроку.

2. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять, уміння розкривати зовнішні та внутрішні зв'язки в предметах і явищах.

3. Перевірка глибини осмислення знань і ступеня їх узагальнення (письмове опитування, самостійна робота, складання і заповнення узагальнювальних таблиць).

4. Застосування учнями знань у стандартних умовах.

5. Застосування учнями знань у змінених (нестандартних) умовах.

В. Перевірка, аналіз та оцінювання результатів виконаних завдань.

7. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.

Цей тип уроків спрямований також на з'ясування причин труднощів і прогалин в оволодінні навчальним матеріалом. Під час контрольно-перевірочного уроку недоцільно використовувати у формі самостійних етапів такі його частини, як перевірка домашнього завдання, закріплення чи повторення вивченого.

Комбінований урок

Я.-А. Коменський уперше застосував та обгрунтував тип уроку, оснований на формальних ступенях (рівнях) навчання: підготовка до засвоєння нових знань; оволодіння новими знаннями й уміннями; їх закріплення і систематизація; застосування на практиці. Ці етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально-виховних цілей. Крім цього, етапи комбінованого уроку узгоджуються із закономірностями процесу навчання, динамікою розумової працездатності учнів. У шкільній практиці частка таких занять становить приблизно 80% від загальної кількості уроків. Водночас в умовах комбінованого уроку вчителю бракує часу не тільки на організацію засвоєння нових знань, а й на всі інші види пізнавальної діяльності.

Комбінований урок як поєднання структурних елементів уроків різних типів передбачає досягнення двох або більше дидактичних цілей. Наприклад, комбінований урок, у якому поєднується перевірка раніше засвоєного матеріалу та оволодіння новими знаннями (дві дидактичні цілі), має таку структуру:

1. Перевірка виконання домашнього завдання.

2. Перевірка раніше засвоєних знань методом фронтальної бесіди, індивідуального усного опитування чи невеликої за обсягом письмової роботи з тестовими завданнями.

3. Мотивація учіння школярів, повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4. Сприйняття й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

6. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.

У практиці роботи сучасної школи використовують різні види комбінованого уроку: синтетичний, адаптивний та ін. У процесі синтетичного комбінованого уроку вивчення нового матеріалу органічно поєднано з його закріпленням, повторення вивченого раніше відбувається не тільки репродуктивним шляхом, а й через різноманітну самостійну роботу. Вивчення нового матеріалу може відбуватися і в процесі актуалізації опорних знань. Синтетичний урок не має чітко визначених етапів, характерних для класичного комбінованого уроку.

Адаптивний урок передбачає розв'язання кількох навчально-виховних завдань, спрямованих на максимальне пристосування навчання до індивідуальних особливостей учнів, їхніх пізнавальних можливостей.

У навчальному процесі сучасної школи використовують нетрадиційні уроки, які передбачають формування пізнавального інтересу, активності й самостійності учнів (урок-вікторина, урок-подорож, урок-КВК, урок-змагання та ін.); інтегровані уроки, метою яких є вивчення навчального матеріалу декількох тем (блоків); міжпредметні (бінарні) уроки, які передбачають вивчення спорідненого матеріалу декількох предметів; театралізовані уроки, які викликають емоції, розвивають мислення, фантазію, уяву учнів.

Результативність уроку значною мірою залежить від реалізації комплексу соціальних і психолого-педагогічних вимог, зумовлених завданнями школи, закономірностями і принципами навчання. Ці вимоги умовно можна поділити на такі групи: Дидактичні (мета і завдання уроку, оптимальний зміст, методи і форми навчання, принципи навчання), психологічні (урахування особливостей психічних процесів учнів), Організаційні (раціональне використання часу, обладнання), Санітарно-гігієнічні (температурний режим, попередження розумової перевтоми учнів, різноманітність видів діяльності), виховні (виховання творчого ставлення до праці, свідомої дисципліни, культури розумової праці).

Дотримання цих вимог дає змогу моделювати, організовувати і контролювати процес навчання на науковій основі, оперувати найціннішою інформацією, що містить конкретні факти, явища, принципи і закони. Тільки творчий підхід до уроку з урахуванням нових досягнень у галузі педагогічної психології, психодидактики і передового педагогічного досвіду може забезпечити високий рівень викладання. Важливо також враховувати індивідуальні якості вчителя, особистий досвід, особливості класу та змісту навчального матеріалу. Слід пам'ятати, що конкретний урок не може розв'язати всіх завдань навчання. Незважаючи на те що урок спрямований на вивчення певної теми навчального предмета, він має бути логічно завершеною одиницею процесу навчання з внутрішніми взаємопов'язаними частинами, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя та учнів.

Схожі статті




Основи дидактики - Чайка В. М. - Комбінований урок

Предыдущая | Следующая