Організація бізнесу - Скібіцький О. М. - 9.4. Антимонопольне законодавство

Добросовісна конкуренція має важливе значення для будь-якої здорової ринкової економіки. Анти монопольні закони спрямовані на забезпечення контролю за діяльністю підприємств в інтересах обмеження монополізму і анти конкурентних дій, оскільки підприємства розвиваються найбільш оптимально і працюють найбільш ефективно в атмосфері вільної і добросовісної конкуренції. Для стимулювання такої конкуренції необхідно стримувати антиконкурентні тенденції у зв'язку з економічними концентраціями, недобросовісними методами господарювання і узгодженими діями підприємств.

З цих причин в Україні створено законодавчу основу для захисту конкуренції і незалежний державний орган, відповідальний за цю сферу права - Антимонопольний Комітет України (АМК). Антимонопольне законодавство в Україні ретельно регулює численні питання захисту і контролю конкуренції в Україні. Воно також передбачає механізм недопущення і ліквідації монополістичних дій і недобросовісної конкуренції. Багато великих, середніх і інколи навіть малих іноземних і вітчизняних підприємств, які здійснюють свою діяльність в Україні, не раз зустрічали на своєму шляху практичні наслідки жорсткого антимонопольного законодавства України. Для багатьох таких компаній стосунки з АМК стали частиною їх повсякденного ділового життя в Україні.

Після розгляду викладених в Дослідженні зауважень учасники Круглого столу визначили ряд питань, які вимагають суттєвих змін:

O роз'яснення стосовно нечітких і обмежуючих занадто широких визначень порушень;

O перегляд правил, спрямованих проти узгоджених дій і економічних концентрацій;

O усунення протиріч між деякими положеннями Господарського Кодексу України і її антимонопольних законів. Наприклад, вбачається, що ст. 30 Господарського Кодексу прямо забороняє узгоджені дії між компаніями, тоді як згідно з анти монопольними законами такі дії підлягають лише узгодженню з боку регулюючих органів, і тільки в певних випадках (коли у сторін таких дій досягнуто певне порогове значення активів, товарообігу тощо). Згідно ст. 126 Господарського Кодексу, Антимонопольний Комітет повинен регулювати всі випадки набуття контролю над українськими компаніями, тоді як антимонопольні закони знов-таки регулюють лише угоди, в яких показники досягають певного порогового значення.

Окрім згаданих вище питань, антимонопольні закони України досить точно відображають погляди, висловлені в Європейському Союзі та антимонопольних законах інших західних держав. Проте, співробітники Антимонопольного Комітету висловили застереження щодо низьких по-рогових показників в Україні для антимонопольного аналізу певних угод і зазначили, що закони в цій галузі є занадто широкими. Треба погодитися із застереженнями стосовно Господарського Кодексу і зазначити, що внутрішня політика Антимонопольного Комітету полягає в ігноруванні тих положень Господарського Кодексу, які суперечать антимонопольним законам, а також в тому, щоб перешкоджати спробам інших державних органів виконувати його.

9.5. Приховані витрати та зайві перешкоди

Багато інших українських законів створюють перешкоди розвитку підприємництва і спонукають підприємства, які здійснюють свою діяльність в Україні, До непередбачених витрат (приховані витрати). Ці зайві перешкоди і приховані витрати загалом негативно впливають на інвестиційний клімат в Україні, створюючи враження, що уряд:

1) створює правила, які обслуговують невелику мету;

2) приховує істинну вартість ведення підприємницької діяльності в країні.

Схожі статті




Організація бізнесу - Скібіцький О. М. - 9.4. Антимонопольне законодавство

Предыдущая | Следующая