Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С. Я. - Розділ 12. КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ

Розділ 12. КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ
12.1. Ступені конвертованості валют

Найпоширенішим в економічній літературі визначенням конвертованості валюти є здатність валюти цієї країни вільно обмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за чинним курсом.

За такого спрощеного підходу до поняття конвертованості валюти майже повністю ігнорується її економічна сутність і вся проблема практично зводиться до звичайної технічної акції обміну. Подібне трактування конверсії валюти породжує в свою чергу зовнішню видимість її легкої реалізації.

Насправді ж досягнення і підтримка країною конвертованості своєї національної валюти - це досить складна економічна проблема, пов'язана з глибокими якісними змінами як в самій економіці країни, так і її економічних відносинах із зовнішнім світом. Саме тому введення режиму конвертованості національної валюти вимагає від країни серйозної підготовки і створення цілого комплексу економічних передумов.

Так, обов'язковою передумовою конвертованості національної валюти є наявність в країні, яка хоче її запровадити, певних економічних і правових умов для прояву господарської самостійності власника грошей. Іншою обов'язковою умовою є наявність ринкового господарства, за якого всі учасники економічного обміну діють самостійно на свій страх і ризик. При цьому ринкове господарство повинно бути достатньо збалансованим, конкурентноспроможним і відкритим, із незначними торговельними валютно-фінансовими обмеженнями, або за їх повної відсутності.

Все це можливе при переході економіки країни до альтернативного вибору між внутрішнім і зовнішнім ринками, коли внутрішня економіка стає органічною частиною світової, а світова економіка - як природне продовження внутрішньої.

Конвертованість валюти, органічно пов'язуючи внутрішній ринок із світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національних умов виробництва з світовими за всіма параметрами - затратами, цінами, якістю, технічним рівнем продукції тощо. Тільки такий режим може забезпечити в повній мірі реалізацію відомого ринкового принципу "продавати на найдорожчих ринках і купувати на найдешевших", дає змогу найраціональніше використовувати засоби для інвестицій у світовому масштабі, а також отримати вигоди від міжнародного поділу праці.

Звідси конвертованість як економічну категорію можна визначити як такий стан і характер економічної та валютно-фінансової системи, за якого для власників засобів у національній валюті забезпечується свобода здійснення тих чи інших операцій як у цій країні, так і за кордоном.

За класифікацією форм конвертованості (оборотності), за видами та суб'єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняють валюти вільно конвертовані (ВКВ), частково конвертовані (ЧКВ) і неконвертовані (НКВ).

Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де не існує ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов'язані з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчизняних (резидентів) та іноземних (нерезидентів) юридичних і фізичних осіб - власників цієї валюти. Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту (долар США, євро, швейцарський франк, канадський долар тощо).

Вільна конвертованість більшості національних валют країн світу на золото існувала до Першої світової війни. В роки світової економічної кризи 1929- 1933 рр. золотий стандарт було відмінено, конвертованість національних валют на золото в більшості розвинутих країн практично перестала існувати, лише долари США, які належали центральним банкам та іншим офіційним органам зарубіжних країн, до серпня 1971 р. могли обмінюватися казначейством США на золото. Після серпня 1971 р., у зв'язку з кризою валютно-фінансової системи та знеціненням долара, було припинено конвертованість долара на золото.

Частково конвертовані валюти (ЧКВ) - це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції, або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських країн.

Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слаборозвинутих країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій.

Під час і після Другої світової війни всі валюти, за винятком долара США, швейцарського франка та шведської крони, були неконвертованими. Конвертованість валют фактично нейтралізує обмежувальний вплив національних кордонів на міждержавний рух товарів, послуг і переміщення капіталів. Експортеру, наприклад, забезпечується можливість перетворити отриману виручку в національні гроші, а для імпортера через механізм конвертованості здійснити обмін його національної валюти на іноземні засоби платежу.

Схожі статті




Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С. Я. - Розділ 12. КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ

Предыдущая | Следующая