Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С. Я. - 8.1. Лізинг як економічна категорія

Розділ 8. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ
8.1. Лізинг як економічна категорія

Лізинговий кредит як економічна категорія - це економічні відносини між юридично самостійними суб'єктами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування, придбання рухомого і нерухомого майна на певний термін. Лізинговий кредит є специфічною формою майнового (товарного) кредиту.

Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. визначає це поняття так.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізинго-одержувачу майна, що є власністю лізинго-давця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізинго-одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізинго-одержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, засоби інформатики та ін.) і нерухоме (будівлі, споруди, системи телекомунікаційні та ін.) майно, яке належить до основних фондів і є предметом купівлі-продажу.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

- лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

- лізинго-одержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

- продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є суб'єктом лізингу.

Лізингодавець за договором лізингу зобов'язується придбати у власність зазначене лізинго-одержувачем майно у визначеного ним продавця і надати лізинго-одержувачу це майну за плату у тимчасове користування для підприємницьких цілей. При цьому він не несе відповідальності за вибір предмета лізингу і продавця.

Лізингодавець, купуючи майно для лізинго-одержувача, повинен повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі його у фінансову оренду певній особі.

Ризик випадкової загибелі або випадкового псування орендованого майна переходить до лізинго-одержувача в момент передачі йому орендованого майна, якщо інше не передбачене договором лізингу.

Лізинго-одержувач має право пред'явити безпосередньо продавцю майна, що є предметом договору, вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, укладеного між продавцем і лізингодавцем, зокрема щодо якості і комплектності майна, термінів його поставки та в інших випадках невиконання договору продавцем належним чином. Однак лізинго-одержувач не може розірвати договір купівлі-продажу з продавцем без згоди лізингодавця.

У відносинах із продавцем лізингодавець і лізинго-одержувач є солідарними кредиторами, тобто будь-який з них має право пред'явити продавцю вимогу в повному обсязі. До пред'явлення одним із солідних кредиторів продавець має право виконувати зобов'язання будь-якому з них на власний розсуд.

Лізингодавець не відповідає перед лізинго-одержувачем за виконання продавцем вимог, що випливають з договору купівлі-продажу, крім випадків, коли відповідальність за вибір продавця лежить на лізингодавцю, якщо інше не передбачене договором. Якщо ж відповідальність за вибір продавця лежала на лізингодавцю, то лізинго-одержувач може на власний розсуд пред'явити вимоги, які випливають з договору купівлі-продажу як безпосередньо продавцю майна, так і лізингодавцю, які несуть солідарну відповідальність.

Таким чином, Лізинг - це специфічний вид майнових відносин, за якого одна сторона (лізингодавець) на замовлення іншої сторони (лізинго-одержувач) зобов'язується набути у власність і передати лізинго-одержувачу у тимчасове користування за періодичну платню певне майно з подальшою можливістю переходу права власності до лізинго-одержувача (опціон на купівлю).

Термін лізинг походить від англійського дієслова to lease - наймати, брати в оренду. Можливість лізингу пояснюється "роздвоєнням" функції власності, тобто відокремленням володіння майном (власника) від користування ним (користувач) і використанням спеціальної системи фінансування. Світовий банк визначає лізинг як контрактні відносини між двома сторонами, які дають змогу одній стороні використовувати майно, що є власністю іншої сторони, в обмін на обумовлені контрактом періодичні платежі.

Поняття "лізинг" має майже 4000-річну історію. Орендні відносини були відомі ще в давній державі Шумер (бл. 2000 р. до н. е.). У ті часи в оренду здавалися сільськогосподарські тварини та знаряддя праці, земля, водні джерела. Орендарями були місцеві фермери, орендодавцями - священики. Оренду землі та тварин використовували й народи таких давніх держав, як Єгипет і Греція. Давні фінікійці здавали в оренду судна.

У XIX ст. лізинг розвивався як у європейських країнах, так і в Сполучених Штатах Америки. Особливу роль у розвитку лізингових відносин у Європі відігравали промисловість, зокрема кам'яновугільна, та залізничний транспорт. Власники кам'яновугільних копалень брали в лізинг локомотиви, залізничні вагони. Лізингодавцями були невеликі підприємства, які купували ці вагони, а потім здавали їх у лізинг залізничним компаніям. Такі угоди отримали назву "оренда-купівля". А вперше термін "лізинг" був ужитий у 1877 р., коли телефонна компанія "Bell" вирішила надавати телефонні апарати в лізинг, а не продавати їх.

Особливим етапом у розвитку лізингу стала Друга світова війна. У перший її період СРСР необхідна була військово-технічна, матеріальна та фінансова допомога. США та Велика Британія зобов'язалися поставляти щомісячно 100 бомбардувальників, 300 винищувачів, 800 танків та іншу військову техніку. Спочатку оплата здійснювалася золотом, потім США надали СРСР безвідсоткову позику на суму 1 млрд. американських доларів для фінансування їх виробництва. Ця операція відома в історії як ленд-ліз, тобто система передачі Сполученими Штатами в лізинг озброєння, боєприпасів та інших матеріальних ресурсів країнам антигітлерівської коаліції.

Початок сучасному етапу розвитку лізингу був покладений у 1952 p. у США. У Сан-Франциско Генрі Шонфельд заснував компанію "United States Leasing Corporation". З цього моменту лізинговий бізнес став швидко розвиватися спочатку в межах кожної окремої держави, а потім проводилися операції міжнародного лізингу. У 1959 р. компанія Генрі Шонфельда відкрила першу філію у Канаді, а потім і в інших країнах.

Схожі статті




Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С. Я. - 8.1. Лізинг як економічна категорія

Предыдущая | Следующая