Міжнародні організації - Кучик О. С - 3.3.3.2. ТАФТА як результат дипломатичних відносин між НАФТА та ЄС

На початковій стадії переговорів про Північноамериканську зону вільної торгівлі порівняння з Європейським Союзом були улюбленою темою як прихильників, так і опонентів Угоди. Кожна група знаходила на захист своїх позицій ті чи інші аргументи. Так, опоненти НАФТА наводили приклад вільного пересування осіб у ЄС, щоб відтворити страшну картину посиленої еміграції мексиканських робітників у США та Канаду. Прихильники Угоди натомість охоче посилались на вдале розширення ЄС на Іспанію, Португалію та Грецію як доказ того, що національні економіки із таким обмеженим доходом на душу населення досить сприятливо інтегруються у економічному союзі. Та, як виявилось, між НАФТА та ЄС є мало спільного, тому порівняння тут недоречні. Співпраця ж між двома найбільшими регіональними організаціями була, власне, тим закономірним розвитком господарських відносин, якого неможливо уникнути.

З 1945 року роль США у зовнішній політиці Європи і процесах інтеграції на континенті полягала у "забезпеченні взаємної вигоди в економічних та військових питаннях" [10]. 1950-1970 роки продемонстрували величезний потенціал трансатлантичного співробітництва, а також його особливості, які дуже чітко виявилися у небажанні французького президента Шарля де Голля допускати американців до участі у наднаціональному розвитку Європи.

1990-ті роки почалися з Трансатлантичної декларації про відносини між ЄС та США, яка узаконила регулярні консультації, що вже відбувалися, й проголосила спільні ідеали й принципи. Тим часом ЄС наблизився до єдиного ринку, економічного і валютного об'єднання. США залишились незаперечним лідером НАТО в питаннях оборони й безпеки та стали основним діячем у НАФТА.

З грудня 1995 року ЄС та США підписали новий Трансатлантичний порядок денний (New Transatlantic Agenda), який замінив угоду 1990 року [21]. Обидві сторони бажають перш за все поглибити та інтенсифікувати свої економічні відносини та створити через деякий час ТАФТА - Трансатлантичну зону вільної торгівлі (Trans Atlantic Free Trade Area). Хоч усі погоджуються, що низка важливих позицій (таких, як сільськогосподарська продукція, сталь, текстиль, цивільна авіація, висока технологія та засоби зв'язку, інші галузі, в тому числі банківська справа та інформаційні служби) можуть бути тимчасово виключені з режиму спільної угоди, є певні сфери, де зовнішня торгівля, розширюючись, вийде за межі поглиблення регіональних зв'язків з обох боків Атлантики.

До передбачуваних переваг ТАФТА належить прискорений розвиток економіки, що дасть змогу боротися зі спокусою запровадження "європротекціонізму". На думку Маргарет Тетчер, це сприяло б зростанню атлантичної цивілізації, а не підтримці планів Франції щодо ЄС, які, за словами Міттерана, полягають у "досягненні незалежності від Америки". Консерватори, такі як Б'ю-канен (США), підтримують принцип ТАФТА про збалансованість державницьких сил та ЄС. Інші американці підтримують ТАФТА, бо ця угода призупинить тенденції до протекціонізму США (який підтримує Б'юканен) і збільшить американсько-європейську торгівлю у XXI столітті.

Діловий клімат у Америці та Європі, очевидно, загалом формуватиметься на інтернаціоналізмі та глобалізації, хоч і з різною мірою послідовності й активності. У США корпорації підтримали ТАФТА, але не підтримали суто внутрішній проект реформ Клінтона в галузі охорони здоров'я. Ступінь американського протекціонізму й націоналізму у найближчі роки змусить інакше розглядати широкий інтернаціоналізм "нового світового порядку" порівняно з вузьким провінціалізмом гасел "Америка над усе" чи "Америка - фортеця".

Нарешті, у майбутньому багато чого залежатиме від становища у решті світу і від миру в Європі. Ступінь співробітництва ЄС з іншими країнами Європи, що розвиваються, ступінь інтеграції та відносин країн Північної та Південної Америк та ступінь збереження відносного миру на Близькому Сході також є геополітичними та геостратегічними реаліями, які впливатимуть на майбутні стосунки між НАФТА та ЄС у Трансатлантичній зоні вільної торгівлі.

Схожі статті




Міжнародні організації - Кучик О. С - 3.3.3.2. ТАФТА як результат дипломатичних відносин між НАФТА та ЄС

Предыдущая | Следующая