Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 7.3. Види міжнародних правопорушень

Одноактні та триваючі міжнародно-протиправні діяння

Таке розмежування МПД виводиться зі змісту ст. 14 Проекту і має практичну значущість при його застосуванні щодо встановлення моменту скоєння протиправного діяння та висунення вимог щодо припинення протиправних дій потерпілим суб'єктом.

Відповідно до ст. 14 Проекту, одноактне протиправне діяння вважається закінченим у той момент часу, коли воно здійснюється, навіть якщо його вплив і наслідки будуть тривати. Якщо протиправне діяння має триваючий характер, то порушення продовжується протягом усього часу, коли воно залишається таким, що суперечить міжнародно-правовим зобов'язанням. При віднесенні МПД до того чи іншого виду береться до уваги так звана первинна норма, яка містить припис обов'язкової поведінки, та конкретні обставини справи. Також важливим є те, що триваюче протиправне діяння перестає бути таким з моменту його припинення. Якщо його припинення не відбувається під час реалізації міжнародно-правової відповідальності держави-порушниці, воно залишається триваючим. Встановлення тривалості протиправного діяння впливатиме на розміри відшкодування потерпілій стороні.

Складні правопорушення

Існує чимало зобов'язань, які передбачають, що їх порушення буде мати місце лише у разі систематичних дій. Тобто це діяння, що продовжуються з моменту першої дії чи бездіяльності зі серії діянь, які формують протиправну поведінку. При цьому перша дія (чи бездіяльність) не буде вважатися порушенням такого міжнародного зобов'язання доти, доки їхня кількість не буде достатньою для визначення його порушення. Кількість дій, які повинні відбутися, щоб мало місце порушення зобов'язання, визначається за формулюванням і метою первинної норми. Також є важливим, щоб держава на момент початку скоєння протиправних діянь несла відповідне зобов'язання, у протилежному випадку відповідна кваліфікація діянь буде здійснюватися з моменту виникнення такого зобов'язання. Звичайно, будь-яке діяння із серії діянь, що формують складне порушення міжнародного зобов'язання, може само собою бути порушенням іншого міжнародного зобов'язання.

Серйозні порушення міжнародно-правових зобов'язань, що випливають з імперативних норм загального міжнародного права

У міжнародному праві склалася категорія імперативних норм "jus cogens"і які породжують зобов'язання, що становлять загальний інтерес для міжнародного співтовариства загалом, і так звані зобов'язання "erga omnes". Зрозуміло, що порушення суб'єктом міжнародного права таких зобов'язань повинно мати наслідки, відмінні від наслідків "звичайного" міжнародного правопорушення. Деякі юристи-між-народники розмежовують правопорушення на міжнародні злочини та делікти.

Комісія міжнародного права (КМП) у Главі III Проекту при характеристиці особливого виду міжнародних правопорушень відійшла від концепції "злочину держави" і визначила їх як "серйозні порушення міжнародно-правових зобов'язань, що випливають з імперативних норм загального міжнародного права".

Відповідно до ст. 53 Віденської конвенції 1969 p., під імперативною нормою розуміють таку, що приймають і визнають міжнародним співтовариством загалом як норму, відхилення від якої недопустиме і яка може бути змінена наступною нормою загального міжнародного права такого ж характеру. До норм Mjus cogens" відносять, наприклад, принцип незастосування сили, принцип самовизначення народів (націй), заборону рабства, тортур, геноциду, апартеїду, основні норми гуманітарного права. Для настання особливих наслідків у результаті таких порушень необхідним є і їх "серйозний" характер, тобто порушення має бути супроводжене грубим чи систематичним невиконанням зобов'язань.

Наслідки таких МПД, які встановлено на додаток до загальних, полягають у тому, що: 1) держави повинні співпрацювати правомірними засобами з метою покласти край будь-якому серйозному порушенню міжнародно-правових зобов'язань, що випливають з імперативних норм загального міжнародного права; 2) жодна держава не повинна визнати правомірним положення, що склалося в результаті таких порушень, і не надавати допомогу в збереженні такого стану.

Схожі статті




Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 7.3. Види міжнародних правопорушень

Предыдущая | Следующая