Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 14.2.1. Внутрішні морські води

14.2.1. Внутрішні морські води

Внутрішні морські води - це водний простір, що розташований між береговою лінією і тими вихідними лініями, від яких ведуть відлік ширини територіального моря. Вони є частиною територіальної держави, і на них поширюється її суверенітет. Держави національним законодавством встановлюють межі своїх внутрішніх морських вод з урахуванням правил Конвенції ООН з морського права та інших норм міжнародного права. В Україні вони визначені уст. 6 Закону України "Про державний кордон України".

До внутрішніх вод України належать:

1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

2) води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;

4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і приток, що історично належать Україні;

5) обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

Правовий режим внутрішніх морських вод як складової частини державної території визначається законодавством прибережної держави з урахуванням загальновизнаних норм міжнародного права. Тобто будь-яка діяльність у цих водах, включаючи судноплавство, регулюється правилами прибережної держави. Як правило, іноземним юридичним і фізичним особам заборонено здійснювати будь-який промисел і проводити наукові дослідження у внутрішніх водах без спеціального дозволу. Іноземні судна не мають права заходити у ці водну за винятком випадків вимушеного заходу під час стихійного лиха.

Однак правовий режим цих морських просторів має свої особливості. Кожна прибережна держава має право самостійно вирішувати питання про те, відкривати чи ні свої порти для запливу іноземних суден. Офіційно оголошуючи свої порти відкритими для запливу іноземних суден, прибережна держава може в подальшому в будь-який час закрити доступ іноземних суден у ці порти.

Військові кораблі можуть заходити у внутрішні води і порти відповідно до дозволу прибережної держави або на її запрошення. Деякі держави згідно з принципом взаємності передбачають порядок повідомлення щодо заходу військових кораблів. Не вимагається дозволу щодо заходу у внутрішні води та порти іноземних військових кораблів, якщо на борту знаходяться глави держав чи урядів.

Усі судна, які прибувають у порт, підлягають прикордонному, санітарному та митному контролю. Військові кораблі звільнені від митного огляду та мита. Однак вивантаження і перевантаження вантажів здійснюють під наглядом органів митного контролю.

Іноземні судна та їх екіпажі підпорядковуються цивільній та адміністративній юрисдикції прибережної держави, яка здебільшого утримується від такої юрисдикції з питань, що стосуються внутрішнього розпорядку на іноземному судні.

Цивільна юрисдикція передбачає компетенцію судових установ прибережної держави розглядати позови, пов'язані з невиконанням контрактів чи договірних зобов'язань іноземним судном і їх власниками, а також право адміністрації порту затримувати або арештовувати іноземне судно для забезпечення позовів та рішень судових органів.

Стосовно кримінальної юрисдикції, то, як правило, компетентні органи прибережної держави утримуються від її здійснення щодо моряків іноземних торговельно-транспортних суден, коли вчинене ними правопорушення на борту свого судна не зачіпає інтересів прибережної держави, прав і свобод громадян та встановлений порядок. Окрім того, консули постійно допомагають залагодити конфлікти на борту вітчизняного судна або між членами його екіпажу й органами прибережної держави.

Схожі статті




Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 14.2.1. Внутрішні морські води

Предыдущая | Следующая