Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 20.5. СНД: процедура мирного вирішення спорів

У Статуті СНД процедури мирного вирішення спорів містяться в розділі IV "Запобігання конфліктам і вирішення спорів" (ст. 16-18) і в ст. 32 "Економічний суд".

Стаття 16 Статуту СНД зобов'язала держави - члени Співдружності вживати всіх можливих заходів для запобігання конфліктам, насамперед на міжнаціональній і міжконфесійній основі, які можуть спричинити порушення прав людини. Ці держави повинні надавати одна одній на основі взаємної згоди допомогу в урегулюванні таких конфліктів, у тому числі в рамках міжнародних організацій.

Не випадково положення про запобігання міжнаціональним і міжконфесійним конфліктам і їх врегулювання поставлено в Статуті СНД на перше місце. Саме сутички на міжетнічному і релігійному грунті становлять найбільшу небезпеку для держав СНД як у внутрішньому, так і в зовнішньому аспекті.

Стаття 17 Статуту встановлює, що держави - члени СНД утримуватимуться від дій, здатних завдати шкоди іншим державам-членам і призвести до загострення можливих суперечок. Далі йдеться про процедури мирного вирішення спорів: "Держави-члени будуть сумлінно і у дусі співробітництва докладати зусилля до справедливого мирного вирішення своїх спорів за допомогою переговорів або досягнення домовленостей про належну альтернативну процедуру врегулювання спору"1. Якщо держави-члени не можуть вирішити спір за допомогою засобів, названих вище, вони можуть передати її Раді глав держав.

Рада глав держав правомочна в будь-якій стадії суперечки, продовження якої могло б загрожувати підтримці миру або безпеки в Співдружності, рекомендувати сторонам належну процедуру або методи її врегулювання (ст. 18 Статуту СНД).

Згідно зі ст. 32 Статуту СНД до відання Економічного суду належить вирішення спорів, що виникають під час виконання економічних зобов'язань. Суд може вирішувати також інші спори, віднесені до його відання угодами держав-членів. Економічний суд у своїй діяльності керується Договором про створення Економічного союзу 1993 р., Угодою про статус Економічного суду і Положенням про Економічний суд 1992 р.

У разі неможливості врегулювати спірні питання через Економічний суд СНД сторони, що сперечаються, можуть вирішувати їх в інших міжнародних судових органах відповідно до їх правил і процедур.

Як і інші регіональні організації, СНД надає велике значення переговорам і консультаціям як ефективному засобу запобігання і вирішення міжнародних спорів (ст. 2 Договору про колективну безпеку 1992 р., ст. 31 Договору про створення Економічного союзу 1993 р., ст. 10 Угоди про створення Платіжного союзу держав-учасниць СНД 1994 р. та ін.).

19 січня 1996 р. у Москві рішенням Ради глав держав СНД прийнята Концепція запобігання і врегулювання конфліктів на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, згідно з якою ефективним методом вирішення спорів і запобігання конфліктам є використання превентивних політичних і дипломатичних зусиль, спільних заходів і авторитету Співдружності з метою пошуків шляхів ослаблення напруженості до того, як вона переросте в конфлікт. Така діяльність повинна здійснюватися на основі відповідного офіційного звернення держави, безпеці та суверенітету якої створюється загроза, що не знімає відповідальності з самих сторін у спорі щодо прояву ними політичної волі до врегулювання суперечки шляхом переговорів та інших мирних засобів. Превентивна дипломатія може здійснюватися спеціальним представником СНД.

Превентивна дипломатія може охоплювати комплекс заходів, спрямованих на з'ясування причин і попередження суперечок між сторонами та недопущення переростання їх у конфлікти, включаючи добрі послуги і посередництво в організації консультацій, переговорів між сторонами у спорі, сприяння їм у пошуках взаєморозуміння і досягненні домовленості з урегулювання розбіжностей. Створенню належних умов для розвитку переговорного процесу може сприяти узгодження засобів щодо зміцнення довіри, у тому числі досягнення домовленості про незастосування сторонами сили або погрози застосування сили і врегулювання розбіжностей виключно шляхом переговорів, а також обмін інформацією з питань, що спричинюють занепокоєння, направлення спеціальних представників, посередницьких місій, спостерігачів від нейтральних сторін або самих сторін спору, використання елементів раннього попередження, ухвалення економічних санкцій, створення демілітаризованих зон.

Схожі статті




Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 20.5. СНД: процедура мирного вирішення спорів

Предыдущая | Следующая