Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - Особливості внутрішньої економічної політики

Сучасна економічна політика Польщі започаткована відомою "програмою Бальцеровича" (1990 рік), якою закладені основи розвитку ринкового господарства країни, подолання кризового спаду економіці. Завдяки згаданій програмі забезпечуються динамічні позитивні зміни, вживаються активні зусилля інтегрування до європейських економічних та військово-політичних структур.

Як вже відзначалося раніш, Польща поряд з Угорщиною, Чехією та Словенією відноситься до числа постсоціалістичних країн, в яких ринкові реформи відбуваються найбільш успішно. Цей факт визначається всіма міжнародними організаціями й експертами. Незважаючи на ряд негативних наслідків методу "шокової терапії", Польща досить швидко змогла виправити становище і досягати значних успіхів в економічному зростанні.

Ринкові перетворення, призвели, з одного боку, до хаосу і нестабільності в умовах життя населення, а з іншого - до необхідності адаптації людей до ринкового середовища, в якому можна повніше і більш вільно реалізувати власні інтереси і здібності. Іншими словами, в новому (ринковому) середовищі з'явився новий імпульс для пошуку шляхів спочатку для виживання, а потім для самоствердження. В ринковому середовищі багатьом довелося вносити корективи у свій побут, погоджуючи їх з доходами і загальними тенденціями у сфері споживання з появою нових товарів і розширенням сфери послуг. .

Нарощування темпів ринкового реформування, особливо вже в 1993-1996 рр. призвело до посилення реструктуризації виробничих процесів з метою підвищення його ефективності. Це явище пояснюється такими основними показниками:

❖ по-перше, промислове виробництво зростало швидше у порівнянні із зростанням доходів;

❖ по-друге, емпіричні дослідження свідчать, що рівень виробництва підвищувався швидше в тих секторах, в яких відзначалась більш висока стартова продуктивність праці, або в тих, в яких відзначалось більш швидке підвищення продуктивності праці;

O по-третє, зростання продуктивності праці (17% в 1994 р.) значно перевищувало рівень, котрий можна було віднести на рахунок виключно технічного прогресу. Причому перелом настав навіть в польському суднобудуванні. Експорт трьох найбільших польських судноверфів становив у 1995 р. майже 1 млрд. дол. США, а на сучасному етапі вони можуть мати замовлення 100 нових суден, оскільки ця сфера становить Польщу на четверте місце у світі за кількістю замовлень на будівництво суден.

За умов реструктуризації рівень безробіття проявляє постійну тенденцію до падіння - від рекордного рівня 17% у 1993 р. до 14,6% в 1995 р. Це пояснюється в значній мірі пришвидшенням зростання інвестицій (з рівня 2,8 до 2,9% в 1992 році і відповідно до (в середньому) 10% в 1994-1995 роках).

В цей період систематично зміцнювався приватний сектор, а в подальшому стимулом в цій галузі є введення довгоочікуваної програми загальної приватизації. Ця програма передбачає приватизацію 514 підприємств через трансферт акцій в п'ятнадцять національних інвестиційних фондів, свідчення про частку яких будуть передані інвесторам на заміну субсидованих гарантій. Приватний сектор забезпечив майже 65% ВВП в 1996 р. завдяки понад 2 мільйони приватних підприємств, в яких понад 200000 діють на міжнародних ринках. З середини 1996 р. близько 70 товариств котирується на Варшавській біржі цінних паперів при капіталізації рийка, що становить близько 7 млрд. дол. США.

В 90-х роках спостерігався динамічний ріст експорту, незважаючи на значне реальне, а останнім часом і номінальне зростання вартості національної грошової одиниці Польщі - злотого. Останнє ж, на думку експертів, може дещо негативно вплинути на збереження конкурентоспроможності. Однак зовнішні перешкоди для подальшого зростання експорту мінімізуються значними іноземними капіталовкладеннями. Причому Сполучені Штати Америки є найбільшим інвестором.

Економічний і фінансовий стан Польщі був підтверджений поверненням країни на міжнародні фінансові ринки. В середині 1995 р. Польща вперше отримала найвищі кредитні ставки, а також інші міжнародні визнання.

Нині Польща успішно продовжує свій шлях до демократії, до справжньої ринкової економіки і до вільного підприємництва в рамках рівноправних форм власності. Протягом 90-х років минулого століття вона вирішила ряд проблем, інші залишились невирішеними, але в той же час з'явилось багато нових. Одне з них - масове безробіття та зростаюча внутрішня заборгованість. Панує загальне переконання, що за час реформ можна було досягти значно більше при значно меншій суспільній болісності реформ. За цих умов для уряду вузловим питанням є зниження суспільних витрат, пов'язаних з реформуванням.

Саме життя, хід реформ продиктували необхідність підготовки програми, яка врахувала б тенденції, які притаманні світовій економіці, спостерігаються в науці й техніці, в демографічних процесах. Така програма повинна була передбачити виклики майбутньому, зміцнити позитивні процеси проведених вже реформ. Іншими словами, настав час, коли Польщі потрібна була Сучасна перспективна стратегічна концепція урівноваженого розвитку. Такою і стала стратегія "Польща 2000. Нова економічна стратегія", підготовлена урядом.

Стратегічна концепція урівноваженого розвитку враховує такі пріоритети:

*швидке економічне зростання;

* системну макроекономічну стабілізацію;

* поліпшення умов життя.

Згадана стратегічна концепція в цілому реалізується успішно, завдяки чому небачено зростає імідж цієї країни в Європі і у світі.

Показником стану економіки, як відомо, є обсяги динаміки інвестицій. Значні розміри інвестицій свідчать, як правило, про здійснювану модернізацію виробничого потенціалу, використання нових технологій, вдосконалення організації тощо. І навпаки, невеликі інвестиції вказують на відсутність перспектив для розвитку. Зростання інвестицій справедливо розцінювати як головну передумову виходу країни з економічної кризи.

Так, обсяги інвестицій в національну економіку Польщі після істотного падіння її в 1990-1991 рр. поступово зростали, а в 1994 р. розпочався своєрідний інвестиційний бум, що триває і понині. В 1997 р. розмір інвестицій удвічі перевершив рівень 1990 р. Причому основні обсяги інвестицій були спрямовані у приватний сектор економіки.

Як видно з наведеної таблиці, протягом аналізованого періоду спостерігалась позитивна динаміка національного доходу, що свідчить про наявну можливість у країні до поліпшення добробуту населення. На першому етапі ринкових перетворень реальна заробітна плата в 1992 р. була на 25% менше, ніж у 1989 р. Потім розпочалось поступове піднесення. В 1996-1997 рр. середня реальна заробітна плата збільшилась на 10% і наблизилась до рівня найкращого року до початку реформування суспільно-економічного ладу, не говорячи вже про те, що поліпшилась якість продуктів і зник дефіцит продовольчих і промислових товарів. Більше того, спостерігалось значне зростання середнього місячної заробітної плати в доларовому еквіваленті, а саме: 1989 р. - 69 дол., 1990 р. - 149 дол., 1992 р. - 195 дол., 1994 р. -250 дол.,1996 р. - 304 дол., 1997 р. - 320 дол., в середині 1998 р. - 380 дол.

Динаміка національного доходу та інвестицій (%)

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Національний доход Інвестиції

-10,1

-7.0 -4.1

+2,6 +0,7

+3,8 +2,2

+5,2 +8,2

+7,0 +21,1

+6,1 + 19,2

+6,9 +21,9

Таким чином, можна стверджувати, що здійснення радикальних соціально-економічних реформ призвело в цілому до підвищення рівня життя польського народу, хоча і супроводжувалось значною майновою диференціацією. Вважається, що рівень життя 1/3 сімей в Польщі залишається надто низьким і є гіршим у порівнянні з тим, яким він був у 80-х роках.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що суспільно-економічні перетворення в Польщі призвели до позитивних зрушень. Незважаючи на стартові труднощі і деякі помилки, кінцевий результат свідчить про незаперечний успіх ринкових реформ. Динамічний розвиток в 90-х роках зробив Польщу зовсім іншою країною, ніж вона була наприкінці 80-х років, коли П економіку вразила глибока економічна криза. Водночас слід констатувати, що в Польщі середньодушовий обсяг національного доходу в 2 рази є меншим, ніж в найбідніших країнах Європейського Союзу - Греції і Португалії, які, до речі, в 1950 р. були значно біднішими ніж Польща. Таку спадщину залишила польському народу неефективна господарсько-економічна система, що панувала на його землі протягом декількох десятиліть.

Схожі статті




Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - Особливості внутрішньої економічної політики

Предыдущая | Следующая