Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар - Тацій В. Я. - Стаття 126. Рішення щодо процесуальних витрат

1. Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

1. Згідно з кримінальним процесуальним законодавствам суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (ст. 368 КПК). Якщо обвинувачується декілька осіб у вчиненні злочину, суд вирішує ці питання окремо щодо кожного з них.

Відповідно до положень КПК під час розгляду кримінального провадження учасники процесу мають право заявляти клопотання. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала (ст. 350 КПК). Такі клопотання можуть стосуватися грошового розміру процесуальних витрат, які повніші бути їм компенсовані. Чіткий перелік суб'єктів, які можуть заявляти відповідні клопотання, КПК не встановлює. Тому, виходячи з положень статей 118-126 КПК, доцільно вказати, що з таким клопотанням мають право звертатися потерпілий, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Такі клопотання можуть стосуватися витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового провадження, із залученням свідків тощо.

Форма та зміст клопотання осіб про грошовий розмір процесуальних витрат, що має бути їм компенсований, законодавчо не визначені, але таке клопотання повинно бути обгрунтованим, по можливості документально підтвердженим та викладеним у письмовому вигляді.

Визначаючи розмір таких витрат, суд повинен враховувати граничні розміри, які встановлюються для певних видів витрат у відповідних нормативно-правових актах. Наприклад, п. 5 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконати їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою КМУ від 1 липня 1996 р. № 710.

Стаття 126. Рішення щодо процесуальних витрат

1. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрату вироку суду або ухвалою.

2. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

1. Відповідно до вимог КПК суд приймає процесуальне рішення у справі: ухвалу чи вирок. Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали. Ухвалюючи вирок (обвинувальний чи виправдувальний), суд у його резолютивній частині повинен вирішити питання щодо розподілу процесуальних витрат та їх розміру.

Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

2. КПК гарантує право захисту законного інтересу на відшкодування процесуальних витрат окремим суб'єктам кримінального провадження, разом з тим визначення цієї категорії не дає. Під законним інтересом у кримінальному процесі слід розуміти передбачене нормами КПК бажання суб'єкта кримінальних правовідносин користуватися конкретним соціальним благом, а за необхідності звертатися за захистом до компетентних органів.

Схожі статті




Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар - Тацій В. Я. - Стаття 126. Рішення щодо процесуальних витрат

Предыдущая | Следующая