Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В. Я. - Стаття 592. Відстрочка передачі

1. Після прийнятій рішення про видачу особи (екстрадицію) центральний орган України може відстрочити фактичну передачу особи до іноземної держави у разі, якщо:

1) особа, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), притягається до кримінальної відповідальності або відбуває покарання у виді позбавлення чи обмеження волі за інший злочин на території України - до закінчення досудового розслідування або судового провадження, відбуття покарання чи звільнення від покарання з будь-яких законних підстав;

2) особа, щодо якої надійшов запит про видачу, тяжко хворіє і за станом здоров'я не може бути видана без школи її здоров'ю - до її видужання.

2. Після прийняття рішення про відстрочку передачі прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя за дорученням (зверненням) центрального органу України здійснює нагляд за процесом відбування особою покарання або контролює хід її лікування.

3. У разі відсутності підстав для відстрочення фактичної передачі особи, передбачених частиною першою цієї статті, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва І Севастополя забезпечує застосування екстрадиційного арешту в порядку, встановленому цим Кодексом.

4. Якщо в період відстрочення настали обставини, які можуть перешкоджати видачі особи, центральний орган України має право переглянути своє рішення про видачу (екстрадицію).

1. Відстрочка передачі, окрім коментованої статті, передбачається багатосторонніми міжнародними договорами України, зокрема:

1) згідно зі ст. 19 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. Україна, прийнявши рішення про задоволення залиту щодо видачі правопорушника, може відстрочити передачу відповідної особи з метою розгляду її справи Україною або, якщо така особа вже засуджена, з метою відбуття нею на території України свого покарання за інше правопорушення, ніж те, у зв'язку з яким запитується видача. Водночас Україна може не відстрочувати передачу, а тимчасово передати відповідну особу запитуючій стороні на умовах, які визначаються сторонами за спільною згодою;

2) відповідно до ст. 63 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., якщо особа, видача якої потрібна, притягнута до кримінальної відповідальності або засуджена за інший злочин на території України, її видача може бути відстрочена до припинення кримінального переслідування, звернення вироку до виконання або звільнення від покарання.

2. Рішення про відстрочку передачі виноситься та підписується керівником центрального органу України (Генеральним прокурором України чи міністром юстиції України) або уповноваженою ним особою.

Про своє рішення центральний орган України зобов'язаний негайно повідомити компетентний орган запитуючої сторони, а також особу, стосовно якої воно прийнято, при цьому особі повинні вручити копію такого рішення. Копію рішення надсилають також захиснику, законному представнику особи та відповідній прокуратурі Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя.

Нагляд за процесом відбування особою покарання або контроль перебігу її лікування здійснює відповідна прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя за письмовим дорученням (якщо центральним органом України є Генеральна прокуратура України) або письмовим зверненням (якщо центральним органом України є МЮ).

3. Якщо немає підстав відстрочки передачі особи, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя зобов'язана негайно звернутися з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до слідчого судді в порядку, визначеному ст. 584 КПК.

4. Частиною 4 коментованої статті передбачено, що коли в період відстрочення настали обставини, які можуть перешкоджати видачі особи, центральний орган України має право переглянути своє рішення про видачу (екстрадицію).

До обставин, що можуть настати в період відстрочення та перешкоджати видачі особи, за яких центральний орган України має право переглянути своє рішення про видачу (екстрадицію), належать:

1) злочин, за який запитано видачу, перестав передбачати покарання у виді позбавлення волі за законом України або декриміналізація відповідного діяння за законодавством України;

2) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

3) закінчення строку надання на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

4) якщо за правопорушення, за яким прийнято рішення у видачі, було проголошено амністію в Україні і за яке вона мала компетенцію переслідувати згідно з її кримінальним законодавством;

5) видача особи (екстрадиція) стала суперечити зобов'язанням України за міжнародними договорами України;

6) особі було надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, або її здоров'ю, життю або свободі стала загрожувати небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань у випадку її видачі запитуючій стороні;

Б) інші обставини, які унеможливлюють видачу особи.

Схожі статті




Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В. Я. - Стаття 592. Відстрочка передачі

Предыдущая | Следующая