Країнознавство - Мальська М. П. - Замок Нідзьо

Храм Кіємідзу відомий своїм загостреним головним залом, з просторою дерев'яною верандою, з якою відкривається панорамний вигляд на Кіото. Веранда тримається на дерев'яних підпорах, побудованих на лісистому схилі горба, так, що, здається, ніби вона зависла в повітрі. Сучасна будівля храму була побудована в 1633 році.

Замок Нідзьо

Замок Нідзьо служив резиденцією сьогунів Токугава, коли вони перебували в Кіото. Представлені тут твори мистецтва, виконані в характерному стилі військового стану, різко контрастують зі стилем придворної аристократії. Замок був побудований за наказом Токугава Іеясу на початку 17 сторіччя. Після Реставрації Мейдзі (1868 р.) впродовж деякого часу він служив резиденцією імператорської сім'ї, а в 1939 році був переданий місту Кіото.

Святилище Касуга Тайся

Касуга Тайся - стародавнє синтоїстське святилище, побудоване як родинне святилище Фудзівара. Цей клан, будучи найближчим за спорідненими зв'язках до імператорської сім'ї, був найбільш впливовим серед придворної аристократії з 8 до 11 століття. Вхід в священні межі Касуга Тайся позначений великими червоними воротами. По обох сторонах - кам'яні ліхтарі. Їх більше двох тисяч, ряди їх протягнулися до самого святилища. Кожен ліхтар пожертвуваний богомольцем або групами паломників, що приходили в храм впродовж століть. На багатьох можна розібрати написи, що вказують ім'я дарувальника і час, коли було зроблено пожертвування.

Культура і повсякденний стиль життя японців європеїзовані, але в той же час в Японії в значній мірі зберігаються традиційні культура, звичаї і стиль життя. Повсякденно японці одягнені в європейський одяг, а кімоно одягають на весілля і з інших особливих приводів. У повсякденній їжі, залишаючи пріоритет за японською кухнею, вони насолоджуються різноманітністю європейської і азіатської кухонь. У житлі звичайним є поєднання японського і європейського стилів - є, як правило, кімнати, де сидять на підлозі на рогожі-татамі і вітальня зі столом і стільцями.

Після революції Мейдзі 1868 р. Японія активно залучалася до європейських і американських знань, культури, мистецтва, спорту, і докладала зусиль для збереження своєї традиційної національної культурної спадщини. Історичні споруди - феодальні замки, храми, сади, - можна побачити скрізь, починаючи з Токіо, Кіото і Нари, де збереглися численні храми і сади. Видовищні мистецтва представлені широко відомими театрами "но", "кабукі", "бунраку", традиційним танцем, аранжуванням квітів "ікебана", чайною церемонією "тяно-ю". Національними стародавніми видами спорту є "сумо" (японський варіант силової боротьби), "дзюдо", "кендо" (японський варіант фехтування), "айкідо" і ін., але найбільшою популярністю зараз користуються бейсбол і футбол.

Чайна церемонія

Чай почали ввозити до Японії з Китаю завдякм його цінним властивостям у 8 ст. Знать звикла пити його на пишних прийомах, і згодом були розроблені духовні аспекти цього звичаю. Суть ритуалу (тядзі), при якому господар влаштовує легку трапезу із чаєм (маття) для декількох запрошених гостей, виражається популярним серед самураїв висловом: "Одне життя, одна зустріч" (ітіго, ітіє). Тобто - цей момент дорогоцінний. У Кіото, на батьківщині чайної церемонії, для туристів розроблений особливий ритуал, що враховує складний етикет і ідеали дзен. У багатьох храмах і спеціалізованих чайних магазинах відвідувачі можуть насолодитися чаєм і солодощами (вагасі) без проведення ритуалу.

Посуд для чаювання відповідає ідеалам дзен - простоті, витонченості і стриманості. Церемоніальний чайний будиночок - це невелика хатина з садом.

Чайна церемонія є добре скоординованим ланцюгом подій. Ритуал передбачає зустріч гостей, прогулянку по саду до чайного будиночка, виконання обрядів очищення, вхід в крихітну кімнатку, призначену для церемонії, зустріч з господарем, захоплення оформленням кімнати і чайним посудом, спостереження за приготуванням, поклони і власне чаювання. Кожна частина ритуалу символічна, важливе усвідомлення миті.

Гості сидять в позі сейдза, ставши на коліна на татамі. Гості кланяються, приймаючи чашки свіжого чаю. Чашку беруть правою рукою і розміщують її в долоні лівої. Повертають чашку за годинниковою стрілкою на 90° піднімають обома руками, і осушують в три ковтки.

Коли людина бачить какемоно в такономі (ніші) і квітці у вазі, очищається її відчуття запаху, коли вона слухає, як кипить вода в залізному чайнику і як вона капає з бамбукової трубки, очищується її слух, коли вона смакує чай, очищується смак, і коли вона тримає в руці чайні прилади, очищується її дотик. Таким чином всі органи відчуття очищуються, сам розум очищується. Мистецтво чайної церемонії є духовною дисципліною, і насолода кожною годиною дня пов'язана з духом сподівань.

Схожі статті




Країнознавство - Мальська М. П. - Замок Нідзьо

Предыдущая | Следующая