Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст - Давиденко Г. Й. - 2. Життєвий шлях В. Ірвінга. Новелістика американського письменника

вашингтон ірвінг

ВАШИНГТОН ІРВІНГ (1783-1859) - видатний класик американської літератури, зачинатель романтизму СІЛА. Він перший із американських письменників, хто завоював міжнародне визнання. Серед шанувальників його творчості були В. Скотт, Дж. Байрон.

В. Ірвінг народився в сім'ї багатого нью-йоркського комерсанта. Батько був шотландським переселенцем і дуже заможною людиною. У дитинстві малий Вашингтон відзначався мрійливою вдачею, дуже любив читати і слухати оповідання про давні часи. Дитячі та юнацькі враження стали пізніше основою кращих новаторських творів письменника.

Ірвінг вивчав юриспруденцію, займався журналістикою. У 1804 р. здійснив подорож до Європи, де познайомився з багатовіковою європейською культурою, про яку багато читав ще в дитинстві. Так сформувалася головна особливість усієї творчості Ірвінга - поєднання елементів давньої європейської і молодої національної культура.

Повернувшись на батьківщину, Ірвінг у 1807-1808 рр. разом із братом Уілья-мом і близьким товаришем письменником К. Полдінгом видав альманах "Сальма-ганді" (дослівно - салат із рубленого м'яса з додаванням різних інгредієнтів). У ньому були зібрані різні смішні або дивні історії, анекдоти, міські новини та плітки. А об'єднане все було постатями трьох диваків, які збираються разом у заміському маєтку, весело проводили час і говорили про всілякі речі, розповідаючи один одному різні історії, побрехеньки, пережиті самими або почуті від інших. Основний тон альманаху - дух веселої насмішки над політичним життям та мораллю Америки. Випуски цього альманаху (всього було 20) користувалися успіхом та популярністю у читачів.

У 1809 р. Ірвінг вигадав літературну містифікацію, яка спонукала до публікації книги "Історія Нью-Йорка". У вечірній нью-йоркській газеті з'явилося повідомлення, про розшуки чоловіка похилого віку на ім'я Дітріх Нікербокер, якого вважали за божевільного мандрівника. Незабаром з'явилося повідомлення, що ніби його бачили насправді. Вигаданий персонаж ставав все більш реальним. Нарешті, з'явилося оголошення про те, що з метою погашення несплаченого готельного рахунку буде надрукований рукопис, який ніби належав цьому мандрівникові. Так з'явилася "Історія Нью-Йорка".

За жанром - це комічна епопея. Це розповідь про патріархальне минуле, яке постало милим, добрим, затишним. Симпатія до минулого поєднана у творі з м'якою іронією. Комічний ефект досягнутий за рахунок гіперболізації і пародійного приниження героїчного матеріалу.

Автор намагався подати історію Нью-Йорка, коли він ще був мирним поселенням голландських фермерів. Розповідь у творі векіся від особи вигаданого Дітріха Нікербокера. Слово "нікербокер" означало "корінний житель Нью-Йорка". Судження героя і авторські відступи, романтично-довільна форма чергування епізодів і сцен, звернення до літературної містифікації стали новим явищем в американській літературі.

Сатира у творі спрямована проти сучасної автору дійсності. Так, говорячи про політичне життя Нового Амстердама (Нью-Йорка), Ірвінг постійно підкреслював риси минулого і сучасності. Автор висміяв тупість влади, хитрість і підступність священнослужителів.

У 1815 р. В. Ірвінг знову відвідав Європу у справах сімейного бізнесу. Незабаром фірма збанкрутувала і письменнику довелося на довгі 17 років залишитися у Європі. У ці роки він багато подорожував, довгий час жив у Лондоні, Парижі, Дрездені; видав 2 збірки новел "Книга ескізів" (1819) і "Брейсбрідж-холл" (1822), які принесли йому світову славу; познайомився із сучасною літературою і фольклором, живописом і музикою. Своєрідним наслідком стала книга "Розповіді мандрівника" (1824). У цій збірці Ірвінг використав "мандрівні" сюжети європейської літератури, які були відомі ще з античних часів і середньовіччя. У цих оповіданнях фігурували гноми, привиди, диявол, але всьому матеріалу був наданий національний колорит.

У 1826 р. В. Ірвінг отримав дипломатичне призначення в Іспанію. Іспанський період виявився для письменника найбільш щасливим і плідним. Йому доручили переклад документів, пов'язаних із подорожжю Христофора Колумба. На їх основі він вида тритомник "Життя Христофора Колумба" (1828).

Інтерес до Іспанії спонукав прозаїка написати від імені домініканського монаха Антоніо Агаггіди історію арабо-іспанських воєн - "Хроніка завоювання Гранади" (1829). Арабо-мусульманські мотиви збереглися і в пізній творчості митця. На схилі років він написав біографію засновника ісламу "Магомет і його прихильники".

У 1829 р. В. Ірвінг знову повернувся в Лондон, а у 1832 р. поїхав на батьківщину. Разом зі своїм другом Полдінгом він подорожува західними районами Америки. В 30-ті роки Захід для письменника - перш за все "область романтики". На власному життєвому матеріалі він написав і видав твори "Поїздка у прерію" (1833), "Асторія" (1836), "Пригоди капітана Боннвіля" (1837).

Останні роки життя Ірвінг провів у своєму маєтку Саннісайд недалеко від Нью-Йорка. Він, як і раніше, користувався неабияким авторитетом у літературному світі. Письменник повністю перейшов у біографічний жанр; написав біографії англійського письменника-просвітника О. Голдсміта і президента Дж. Вашингтона. Помер В. Ірвінгу 1859 р.

В історію світової літератури В. Ірвінг увійшов як родоначальник американської новелістики з притаманними їй характерними рисами: гострота сюжету, заінтригованість, поєднання серйозного і комічного, романтичної іронії і чітко вираженого раціоналістичного початку.

Романтична природа творчості Ірвінга найяскравіше проявилася в найвідоміших оповіданнях, написаних протягом 20-30-х років XIX ст.

"Ріп Ван Вінкль"

Головний герой Ріп - людина проста і добродушна. Найбільше він не любив працювати; а жив займаючись рибальством або прогулюючись лісом. За лінощі його постійно сварила дружина, а сільські кумоньки симпатизували йому. Одного разу у лісі герой зустрівся з гномами, які грали у кеглі (національний колорит). Ті пригостили його напоєм - голландською горілкою (національний колорит). Ріп заснув і прокинувся аж через 20 років. Навколо все стало зовсім іншим: померла дружина, відбулося багато змін у суспільному житті та характері людей.

Однак не лише Ріп став об'єктом авторської іронії. Ного повернення дало можливість письменнику порівняти "старі" і "нові" часи. І автор довів, що всі зміни - навряд чи до кращого.

Своєрідність новелістики Прозаїка визначена такими особливостями:

O сюжетність поєднана з докладними повільними описами характерів персонажів, їхньої зовнішності, місця дії, авторськими міркуваннями;

O динамізм розгортання подій розпочинався десь із середини оповіді, а експозиція з безліччю мальовничих подробиць часто розтягнута майже на половину всього твору;

O деталі й подробиці життя, побуту змальовані цілком реалістично, а описи природи - часто яскраво романтично;

O порушення звичного плину життя подіями і постатями фантастичними, казковими, чому автор давав логічне;

O поєднання елементів давньої європейської і молодої національної культур;

O схильність до іронії, гіперболи, гумору й лірично-ностальгічних настроїв.

фенімор купер

Схожі статті




Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст - Давиденко Г. Й. - 2. Життєвий шлях В. Ірвінга. Новелістика американського письменника

Предыдущая | Следующая