Історія України - Світлична В. В. - Із книги П. Шелеста ''Україно наша Радянська"

Кожний, хто живе на Радянській Україні, любить її, з гордістю говорить: "моя Україна", "наша Україна". І це цілком природно і закономірно. Тут ми народилися, виросли як громадяни, будівники комунізму. Але водночас ми кажемо: "наша Росія, Білорусія, Грузія, Латвія, всі союзні республіки". 1 це також природно і закономірно, бо вони є республіки-сестри єдиної сім'ї народів і своєю спільністю становлять могутній Радянський Союз.

...Нинішня наша Україна за рівнем і обсягом промислової продукції - це майже шість довоєнних Україн. Питома вага республіки в народному господарстві країни по окремих видах промислової та сільськогосподарської продукції становить: по вугіллю - 34 проценти, газу -31, чавуну - 48, готовому прокату-42, залізній руді - 56, металургійному устаткуванню-48, тракторах-32, фабричних цукрових буряках - 58, олії - 32, зерну - 23, м'ясо-молочних виробах - 23-25 процентів. По багатьох найважливіших показниках, у тому числі і по обсягу промислової продукції та капіталовкладеннях, Україна досягла рівня, який мав увесь Радянський Союз напередодні Великої Вітчизняної війни. У 2-3 рази перевищено довоєнний рівень всієї країни по видобутку залізної руди, виплавці металу, виробництву тракторів.

Менш як 0,5 процента території і 1,4 процента населення земної кулі припадає на Радянську Україну, але вона дає 8-10 процентів світового виробництва сталі, чавуну, тракторів, цукру, видобутку вугілля, природного газу...

Потужний флот, що діє на морях і ріках України, складається із сучасних комфортабельних пасажирських суден, великої океанської флотилії, суховантажних суден, новітніх танкерів великої вантажності. І майже всі вони зроблені на суднобудівних заводах України...

Повітряне сполучення на Україні відносно молоде. Воно почало розвиватися лише з 1924 року. А сьогодні захмарні траси України становлять уже понад 80 тисяч кілометрів. Ними можна двічі оперезати земну кулю по екватору. За рік літаки тільки на міжміських лініях республіки перевозять більш як 6 мільйонів пасажирів...

Радянська Україна займає почесне місце на міжнародній арені. Вона бере активну участь у роботі більш як п'ятдесяти різних міжнародних організацій, є членом Організації Об'єднаних Націй. До голосу України сьогодні прислухається увесь світ.

Із відкритого листа Л. Брежнєву від групи ув'язнених членів УГС (вересень 1980 р.)

Леоніде Іллічу!

Коли болить навіть невелика частина тіла, морозить весь організм. Такою хворобою нашого суспільства є інститут політув'язнених, що викликає критику в світовому масштабі. Звичайно, кількість політув'язнених тепер в СРСР не йде ні в яке порівняння з епохою Берії і Сталіна, але саме ця нечисленність дає поживу для зловіщих роздумів. Багато років на цьому питанні зосереджується світова преса і радіомовлення, це призводить до величезних психологічних і ідеологічних втрат, але честь мундира не дозволяє проявити розсудливість і людяність, щоб раз і назавжди покінчити з ганьбою великої соціялістич-ної країни - з концентраційними таборами, перед якими дитячим белькотінням здаються табори Піночета, де Люїс Корвалан міг слухати транзистор, давати інтерв'ю кореспондентові, ходити в цивільному одязі і т. д.

Справді, чи є де-небудь іще в світі такі умови для політув'язнених, як в окремому табпункті (Пермская область, Чусовской район, поселок Кучино, ВС-3 89-36)?

Ось вони.

Повна ізоляція в камері під замком (по дві-три особи) на площі по два квадратних метри на особу (на цій же площі помістили зливну "парашу", ліжка, стіл, тумбочки, стільці; ходити, розуміється, ніде). На цьому п'ятачку ув'язнений перебуває весь строк (крім робочих годин в такій камері, де він займається сидячою працею, без руху). Розрядку дає лише годинна прогулянка в металевих двориках, обснованих зверху колючим дротом (2x3 м). Сонця ми не бачимо ніколи, зелені не одержуємо, що приводить до хвороб і депресії. Під виглядом "ремонту" кімнати для побачень, ми були позбавлені побачень цього літа (під час Олімпіяди й перед нею). Коротше кажучи, всі умови ув'язнення розраховані на повільне психічне й фізичне убивство людей.

Леоніде Іллічу! Чи можливо при наявності такої злочинної інституції в нашій країні говорити про міжнародне довір'я, якщо немає такого довір'я всередині суспільства? Досить виявити великодушність і розуміння ситуації, щоб усунути цю застарілу хворобу (що залишилася від Сталіна). Ліквідувати інститут політув'язнених - це дійсно оздоровить ідеологічну атмосферу всередині суспільства, а значить - міжнародню атмосферу.

Познайомтесь із "справами" так званих "інакодумаючих". Ви ужахнетесь, що людей, які посміли мати переконання, не згідні в чомусь із переконаннями тих чи інших догматиків, тримають в умовах, яких не найдеш в найбільш тиранських країнах.

Леоніде Іллічу! Проявивши великодушність, Ви і Ваші співробітники розчистите шлях для взаєморозуміння між народами. Наша країна дозріла для нового людяного ступеня!

Схожі статті




Історія України - Світлична В. В. - Із книги П. Шелеста ''Україно наша Радянська"

Предыдущая | Следующая