Історія України - Лазарович М. В. - Президентська кампанія 2004 р

Яскравою подією початку XXI ст., що хвилею мирних акцій протесту протягом листопада - грудня 2004 р. прокотилася всією Україною, стала Українська помаранчева революція, названа так за кольором символіки, яку використовував у виборчій кампанії один із претендентів на президентську посаду - В. Ющенко. Революція пробудила українців, змусила їх поважати себе, повернула мільйонам людей почуття національної гідності, гордості, само ототожнення з поняттям "громадянин України". У результаті цих подій наша країна постала перед світом сучасною європейською державою.

Президентська кампанія 2004 р.

Поштовхом до революції стали масові фальсифікації з боку влади під час президентської виборчої кампанії 2004 р., яка тривала з 3 липня 2004 р. до 20 січня 2005 р., тобто 201 день, і стала найбільш брудною і жорстокою за всю історію державної незалежності. Претендентами на президентську посаду було зареєстровано 24 особи: О. Базилюк, В. Бойко, М. Бродський, Н. Вітренко, В. Волга, М. Грабар, І. Душин, ІО. Збітнєв, А. Кінах, Р. Козак, С. Комісаренко, Д. Корчинський, В. Кривобоков, О. Мороз, В. Нечипорук, О. Омельченко, О. Ржавський, М. Рогожинський, П. Симоненко, Л. Черновецький, А. Чорновіл, В. Ющенко, О. Яковенко, В. Янукович. Така велика кількість претендентів свідчила про політичну роз'єднаність українського суспільства. Головні надії українське суспільство, втомлене від брехні та лицемірства влади, пов'язувало з лідером найбільшої парламентської фракції "Наша Україна" Віктором Ющенком.

Важливим чинником, що істотно вплинув на перебіг президентської виборчої кампанії, стало підписання на початку липня 2004 р. угоди між блоком партій "Наша Україна" і Блоком Юлії Тимошенко про створення коаліції "Сила народу ". Вона передбачала об'єднання зусиль для перемоги на президентських виборах 2004 р. спільного кандидата В. Ющенка і мала на меті "відродження України, побудову демократичної правової справедливої держави".

Водночас влада, прагнучи не допустити перемоги опозиційного висуванця, організувала інформаційну блокаду опозиції, а під контрольний їй медійний простір заповнили позитивні матеріали па користь прем'єр-міністра і кандидата від провладної коаліції Віктора Януковича, який задекларував підвищення зарплат і пенсій, демонстрував "посилену турботу" прорізні категорії населення, а також зробив заяви про запровадження подвійного громадянства з Росією і надання російській мові статусу офіційної. При цьому людей запевняли, що у разі приходу до влади команди Ющенка українські підприємства продадуть американцям, людей позбавлять роботи, російська мова буде заборонена тощо.

Фактично, в Україні не було створено умов, які дали б змогу виборцям зробити свій вибір вільно та свідомо. Центральна виборча комісія жодним чином не реагувала на брудні технології, не звертала жодної уваги на численні біг-борди, де Україна була поділена па "три сорти", чи плакати, які принижували людську гідність.

Найганобнішою подією президентської кампанії стало навмисне отруєння кандидата в президенти В. Ющенка. Bono вкрай негативно відобразилося на ході виборчого процесу оскільки позбавило його можливості провести повноцінну виборчу кампанію в регіонах.

Прагнучи будь-якою ціною домогтися перемоги на виборах, провладна команда застосовувала тиск на виборців, організовувала провокації стосовно кандидата в президенти В. Ющенка та його команди. Так, у ніч з 23 на 24 жовтня було вчинено напад на прихильників Ющенка біля будівлі Центральної виборчої комісії. Головною метою провокації з побиттям людей перед ЦВК, на думку аналітиків, були спроби виманити опозицій них депутатів із будівлі ЦВК, щоб завадити їм вплинути на рішення ЦВК щодо створення в Росії 420 додаткових дільниць для голосування (опозиція вважала, що відкриття такої кількості дільниць у Росії дасть змогу сфальсифікувати до 1 млн голосів).

Із наближенням першого туру президентських виборів збільшився політичний тиск па українську журналістику. 28 жовтня майже 50 журналістів центральних телеканалів України висловили протест проти ситуації з висвітленням передвиборної кампанії. Наступного дня їх підтримали ще понад 160 представників 18 українських телекомпаній, у тому числі 10 провідних загальноукраїнських каналів. Проте, як виявилося, "журналістська революція " загалом не змінила ситуації з мас-медіа в країні, тому чимало журналістів масово почали звільнятися з роботи.

31 жовтня 2004 р. відбувся перший тур президентських виборів, у якому, незважаючи на всі зусилля влади, переміг В. Ющенко, якого підтримали 39,87 % виборців. Другим став В. Янукович, який здобув 39,32 % голосів. Після цього деякі колишні вже кандидати президентської гонки заявили про свої симпатії до учасників другого туру. Так, Прогресивна соціалістична партія Н. Вітренко висловила підтримку В. Януковичу, а Соціалістична партія О. Мороза та Партія промисловців і підприємців А. Кінаха - В. Ющенку.

Під час підготовки та проведення другого туру виборів Президента України, що відбувся 21 листопада, посягання на конституційні права громадян були ще брутальнішими, ніж перед цим. Так, на підприємствах і установах Львівської, Івано-Франківської, Волинської, Тернопільської та інших "проблемних" для влади областей керівництво зобов'язувало своїх підлеглих під загрозою звільнення отримати на дільницях власні відкріпні посвідчення та посвідчення своїх близьких і здати їх до визначеного терміну. Як наслідок, кількість зловживань із використанням відкріпних талонів, що дало змогу багатьом особам проголосувати по кілька разів, порівняно з першим туром виборів значно зросла. Голосування організованих груп виборців за відкріпними посвідченнями, зокрема фальшивими, стало масовим. Поширеним було недопущення на виборчі дільниці спостерігачів від кандидата В. Ющенка, міжнародних спостерігачів, кореспондентів ЗМІ, яке автоматично збільшувало шанси для фальсифікації. Напередодні або в день виборів представників від опозиції було усунуто з багатьох дільничних виборчих комісій.

Схожі статті




Історія України - Лазарович М. В. - Президентська кампанія 2004 р

Предыдущая | Следующая