Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Новий наступ влади на релігію

Наприкінці 50-х років новий лідер компартії М. Хрущов висунув тезу: висока релігійність радянських людей не має соціальних коренів, а зумовлюється незадовільною антирелігійною пропагандою, пасивністю партії в цьому питанні та надмірними свободами, наданими державою релігійним конфесіям. Така оцінка церкви й релігії в цілому була пов'язана з тим, що радянська влада не потребувала сакралізації - комуністична ідеологія сама претендувала на ту роль, яку посідала церква, і зменшення антирелігійних репресій у 40-х роках не означало повної відмови від них. Уже в середині 50-х років державний маховик з "викорчовування" релігії запрацював з новою силою. Почалася чергова хвиля антицерковної істерії, яка звелася в основному до ліквідації матеріальних проявів релігійності - закриття й нищення монастирів, храмів, ікон, книг, до масованого економічного, політичного й морального тиску на духовенство та віруючих.

Методи тиску на релігійних опонентів змінювалися, але не відзначалися оригінальністю - більшовики боролися не з релігійною ідеологією, а з носіями цієї ідеології, примушуючи їх залишати культові споруди, обкладаючи непомірними й обов'язковими державними позиками, обмежуючи громадянські права віруючих, не допускаючи їхніх дітей до навчання у вищих навчальних закладах, практикуючи адміністративні втручання в діяльність релігійних об'єднань тощо. З іншого боку, всебічно гальмувалася система церковної освіти. Слабка підготовка священнослужителів і порівняно мала їхня чисельність спричинялися обмеженнями з боку владних структур до вступу в духовні семінарії.

Численні порушення місцевими органами влади законодавства про культи викликали обурення Й опір віруючих. Незважаючи на лояльність до влади, не могли стояти осторонь цих настроїв і ієрархи - ще у червні 1953 р. чотири західноукраїнських єпископи послали скаргу на ім'я уповноваженого у справах РПЦ, в якій викривали факти неправильного обкладання священиків податками, примусу при підписуванні позик, що набагато перевищували можливості віруючих, виселення священиків без надання житла, відмови дітям духовенства навчатися у вузах, відвертого цькування православної церкви в місцевій пресі тощо. І такі скарги були не поодинокі.

Схожі статті




Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Новий наступ влади на релігію

Предыдущая | Следующая