Історія політичних та економічних вчень - Любохинець Л. С. - 4.5. Розвиток меркантилізму в Україні та Росії

Меркантилізм в Україні започаткував видатний державний діяч та гетьман Богдан Хмельницький (1595-1657). Він звільнив від кріпосницької залежності селян, стимулював розвиток мануфактури та міських ремесел. За часів державного правління Богданом Хмельницьким зміцнювалося торговельні зв'язки, зокрема з Росією та з іншими країнами, іноземні купці звільнялися від сплати ввізних і вивізних мит. Укладались довгострокові торговельні договори. Така політика сприяла всебічному розвитку торгівлі, відокремленню її в окрему галузь, формуванню внутрішнього ринку. При цьому високими митами обкладався вивіз дорогоцінних металів і коштовних каменів.

Економічні погляди та економічна політика Богдана Хмельницького знайшли своє відображення в численних універсалах, в яких висвітлювалась і турбота про збереження світських та церковних маєтностей, а також про розвиток козацького й селянського господарства фермерського типу. Б. Хмельницький визнав спадкове володіння землею селян та право їх вступу до козацтва. При правління Б. Хмельницького відбулося реформування та вдосконалення рентних відносин. Він вимагав заміни відробіткової ренти натуральною та грошовою, що сприяло розвитку продуктивних сил.

У Росії представником меркантилістичних поглядів був Іван Тихонович Посошков (1652-1726) - російський економіст та публіцист. Свої погляди він висвітлив у праці "Книга о скудности и богатстве" (1724). Клас купців вважався основним класом держави. Підтримував концепцію торговельного балансу західноєвропейських меркантилістів. Певною мірою подолавши односторонність меркантилістичної теорії торгівельного балансу, І. Т. Посошков створив оригінальне учення про багатство й обгрунтував економічну програму цілісного реформування державного господарства. Причини убогості країни він вбачав у жорсткій експлуатації селян, надто високих податках, стримуванні "прагнення до майстерності", надмірностях та марнотратстві дворянства, повільному зростанні промисловості, нерозвиненості торгівлі та фінансів, засиллі іноземних купців.

Серед оригінальних ідей мислителя - поділ багатства на речове та не речове. Під речовим багатством І. Т. Посошков розумів багатство держави і народу, конкретні матеріальні блага та гроші. До не речового багатства він відносив вміле управління державою, справедливі закони та праведний суд, від яких великою мірою залежить зростання речового багатства.

На відміну від західноєвропейських меркантилістів, які джерелом багатства вважали зовнішню торгівлю та пов'язували прибуток з нееквівалентним обміном, І. Т. Посошков встановлював чіткий зв'язок між зростанням багатства та продуктивністю праці, вбачаючи в останній джерело збагачення нації. Він виступав за активну протекціоністську політику держави, був прихильником меркантилістської концепції створення сприятливих умов для розвитку національної промисловості, з метою зниження витрат на купівлю іноземних товарів, задоволення внутрішнього попиту та нарощування експорту готової продукції.

Практичним відображенням ідей меркантилізму стали економічні реформи Петра І.

Одним із найпослідовніших прихильників реформ Петра I в галузі економіки, освіти, державного управління став Феофан Прокопович (1681-1736) - історик, філософ, письменник, політичний діяч, професор Києво-Могилянської академії, а згодом її ректор. Він проповідував політику активного господарського і торгового балансу, якого можна досягти шляхом розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконалення системи державних органів управління і економічного протекціонізму. Ф. Прокопович захищав "природність" та "божественність" принципів та практики абсолютизму. Турботу про розвиток економіки та культури країни, налагодження економічних взаємовідносин та торгівлі з іншими країнами (за умови забезпечення національних інтересів) він вважав найвищим обов'язком уряду. Розвинуту економіку вчений розглядав як найкращу запоруку забезпечення "загального добробуту".

Вагомий внесок у розвиток меркантилізму в Україні зробив виходець із українського селянства Кирило Розумовський (1728-1803). Він отримав титул графа імперії, пізніше був призначений гетьманом України (останнім), тодішньої "Малоросії". Розумовського можна віднести до просвітників, оскільки він відзначився розбудовою церков і освітніх закладів, літератури і мистецтва. Велику увагу приділяв гуманізації податків, впорядкування торгівлі, розподілу ресурсів. Отже, велика увага приділялась ролі виробництва, торгівлі та просвіти.

Соціально-економічні ідеї Пилипа Орлика (1672-1742). Одним із важливих документів, який відображав політику меркантилізму козацької доби була Конституція Пилипа Орлика, яка стояла на захисті приватної власності, так стаття 10 Конституції забороняла старшині (полковникам, сотникам, отаманам) забирати у рядових козаків землю або силою змушувати до її продажу.

У Конституції відображались і питання торгівлі, що свідчило про розвиток товарно-грошових відносин у козацькій державі, визначались деякі напрями вдосконалення оподаткування населення. Приділялась велика увага соціальному захисту населення. Це була перша Конституція України, яка хоч і не була втілена у життя, все ж залишилась однією з найвидатніших пам'яток політичної та економічної думки.

Яскравою політичною фігурою був гетьман Данило Апостол (1659-1734), який робив усе можливе для консолідації внутрішніх сил і боротьби як з російськими, так і іншими поневолювачами. Він домігся відновлення української адміністрації, вживав рішучі заходи щодо розвитку торгівлі, підтримував українське купецтво. Д. Апостол дбав про урегулювання справ землеволодіння козаків, обгрунтовував потребу перевірки маєтностей, призначених для утримання гетьмана. Отже, значення меркантилізму полягає в наступному:

- концепція меркантилізм була цілком повернута до практики господарського життя, хоча в основному у сфері обігу;

- меркантилізм обумовив специфіку формування ринкових економічних відносин та особливості розвитку класичної політичної економії;

- політика меркантилізму започаткувала первісне нагромадження капіталу у країнах Західної Європи і сприяла розвитку капіталізму.

Схожі статті




Історія політичних та економічних вчень - Любохинець Л. С. - 4.5. Розвиток меркантилізму в Україні та Росії

Предыдущая | Следующая