Історія економічних вчень - Тарасевич В. М. - П'єр Сраффа (1898-1983)

Посткейнсіанська економічна теорія зароджується в 70-тих рр. XX ст. в період кризи державного регулювання економіки, яке не відповідало новим суспільним реаліям. Структурна криза, поєднання високої інфляції, безробіття із спадом виробництва, становлення і розвиток автоматизованого технологічного способу виробництва, розширення усуспільнення капіталу, зростання інтернаціоналізації господарських зв'язків і експансія транснаціональних корпорацій вимагали пошуку нових форм та інструментів державного втручання в економіку. Адаптація кейнсіанської теорії до нових умов розвитку світової економіки - головне завдання посткейнсіанства.

У структурі посткейнсіанства розрізняють дві основні течії: англійська й американська. Англійську представляють Дж. Робінсон, П. Сраффа, Н. Калдор, М. Калецький; Американську - С. Вайнтрауб, А. Ейхнер, X. Мінскі, П. Девідсон.

Відмінні риси посткейнсіанства - гостра критика основних положень неокласичної школи, насамперед теорії граничної продуктивності й теорії граничної корисності; відродження традицій класичної школи політичної економії; дослідження не тільки традиційних економічних, але й деяких соціальних проблем (розподіл доходів, роль професійних спілок тощо).

Центральне місце в посткейнсіанстві посідають проблеми зростання й розподілу національного доходу. Посткейнсіанці стверджують, що темпи зростання виробництва залежать від розподілу національного доходу, а обсяг і приріст національного доходу - від обсягу заощаджень, який, у свою чергу, формується із суми заощаджень від заробітної плати і прибутку. Оскільки "схильність до заощаджень" у одержувачів заробітної плати і прибутку різна, то зміни в розподілі будуть впливати на загальну суму заощаджень. Розподіл національного доходу є функцією нагромадження капіталу. Темп нагромадження капіталу впливає на норму прибутку і частку прибутку в національному доході.

Вагомий внесок у формування посткейнсіанства належить П. Сраффа.

П'єр Сраффа (1898-1983)

Італійський економіст, професор економіки

Основний твір - "Виробництво товарів за допомогою товарів" (1960)

Методологія досліджень.

При визначенні цінності блага Сраффа використовує своєрідний варіант рікардіанської теорії цінності, ціноутворення й розподілу, що базується на вивченні лише Натурально-речових взаємозв'язків Між споживними вартостями.

Сраффа звертає увагу на логічну непослідовність й суперечливість неокласичної теорії граничної корисності й граничної продуктивності факторів виробництва. Неокласики вважали, що доходи від факторів виробництва та їх розподіл можна виводити із умов їх пропозиції і продуктивності. Але ж і пропозиція факторів виробництва залежить від характеру розподілу доходів. Так, за неокласичною теорією, граничний продукт капіталу визначає величину прибутку. Співвідношення прибутку і заробітної плати змінює ціни виробництва, і це веде до зміни величини вартості капіталу, яка визначається на основі цих цін та виробництва.

Схожі статті




Історія економічних вчень - Тарасевич В. М. - П'єр Сраффа (1898-1983)

Предыдущая | Следующая