Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П. П. - 4.4. Економічна теорія в США. К. Ч. Кері

Генрі Чарльз Кері (1793-1879) - перший американський економіст-теоретик. Кері народився у Філадельфії в сім'ї ірландського політичного вигнанця. Він закінчив звичайну школу й у 24 роки став бізнесменом, швидко забезпечив собі матеріально незалежне майбутнє та у 42 роки зайнявся наукою. Під час своїх подорожей до Європи зустрічався з багатьма видатними людьми тієї доби, і серед них із Дж. С. Міллем, який зацікавив його як видатний учений.

Свої економічні погляди Кері виклав у працях "Нариси про норму заробітної плати" (1833 p.), "Принципи політичної економії" (1840 p.), "Гармонія інтересів" (1850 р.) "Принципи соціальної науки" (1859 р.) та ін.

Завоювання незалежності від Англії, наявність вільних родючих земель та інших природних багатств, імміграція капіталів і технічного прогресу з Європи, відсутність феодальних гальм зумовили швидкий розвиток у США економіки ринкового типу. Особливості еволюції економіки США відбились в економічних теоріях першого відомого американського економіста Кері.

На противагу класовій теорії розподілу Д. Рікардо Г. Ч. Кері висунув власну теорію гармонії класових інтересів, яка лягла в основу його концепції вартості. Згідно з теорією Кері вартість продукту визначається кількістю праці, необхідної не для виробництва, а для його відтворення. На думку Кері, зі зростанням продуктивності праці витрати на відтворення товарів зменшуються, що відповідно зумовлює зменшення частки засобів виробництва у вартості продукту, а отже, й частки капіталу і відсотка на нього як винагороди капіталістові за вкладений капітал. Відповідно зростає цінність праці та її частки в продукті.

На цій основі Кері зробив висновок, що з прискоренням технічного прогресу капіталістичного виробництва частка робітників (заробітна плата) зростає і абсолютно, і відносно, а частка капіталістів (прибуток) - зростає абсолютно, а зменшується відносно. Звідси виникає гармонія їх інтересів у виробництві, оскільки з розвитком капіталізму становище робітників покращується швидше, ніж зростають доходи капіталістів.

У своїй концепції ренти Кері ігнорував суперечності між землевласниками і капіталістами-орендарями, про які писали Д. Рікардо та його послідовники. Під земельною рентою американський економіст розумів відсоток на вкладений у землю капітал, тобто вважав таку ренту однією з форм прибутку. У праці "Основи соціальної науки" Кері піддав гострій критиці теорію вільної торгівлі класичної школи та економічну політику фритредерства в Англії, яка й грунтувалась на класичних теоретичних принципах. Кері вважав, що вільна торгівля дає вигоду лише окремим націям, які виробляють дешеві продукти, і гальмує розвиток інших.

Цей несподіваний і парадоксальний висновок Кері обгрунтовував фактами з історії освоєння земель Північної Америки першими колоністами. Родюча земля в природному стані буяла заростями чагарників і трав, дрімучими лісами, тому її дуже важко було очистити для обробітку. Ще важче було освоювати заболочені землі, відвойовувати їх у водної стихії, створюючи захисні дамби. Тому першопрохідці спочатку освоювали схили і пагорби, ділянки, що легко піддавались обробітку, потім поступово, протягом життя кількох поколінь, розчищали родючі долини, вводили їх у сільськогосподарський обіг.

Звичайно, ситуація в сільському господарстві давно освоєної Європи була зовсім іншою, що й зумовило інший підхід до аналізу вартості і ренти.

1. З яких основних положень виходив Т. Мальтус у праці "Дослід про закон народонаселення"?

У праці "Дослід про закон народонаселення" Мальтус виходив із таких основних положень:

1) суспільство перебуває в рівноважному стані, коли виробляє достатню кількість продовольства для споживання відповідної чисельності населення;

2) при порушенні цієї рівноваги в суспільстві виникають сили, які повертають його до рівноважного стану;

3) ціни всіх товарів визначаються співвідношенням попиту і пропозиції;

4) діє закон народонаселення, згідно з яким і населення, і продовольство за відсутності перешкод безмежно зростають, але швидкість зростання населення вища, ніж швидкість зростання продуктів харчування.

Зокрема, за сприятливих обставин населення зростатиме в геометричній прогресії (1, 2, 4, 8, 16, 32, 64 і т. д.), а виробництво продовольства - в арифметичній прогресії (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і т. д.). З цього випливає, що кількість населення подвоюється кожних 20-25 років, а виробництво продуктів харчування за цей період зростає значно меншими темпами (тільки на 20-25 %). Саме у перенаселенні англійський економіст вбачав основну причину зростання розпусти, хвороб, злиднів, голоду, безробіття та інших лих суспільства. "Через перенаселення, - писав Мальтус, - бідність може стати жалюгідною і гіркою долею всього людства". Вся його книга є аналізом того, як досягти бажаної рівноваги між населенням і виробництвом достатньої кількості продуктів харчування.

Схожі статті




Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П. П. - 4.4. Економічна теорія в США. К. Ч. Кері

Предыдущая | Следующая