Історія держави і права зарубіжних країн - Маймескулов Л. М. - Глава 4. Стародавня Індія

1. Виникнення держави

Відразу слід застерегти, що держави "Стародавня Індія" ніколи не існувало (як не було, наприклад, держави "Стародавня Греція"), але були держави у Стародавній Індії: Магадха, Кошала, Імперія Маур'їв, Гупт, Делійський султанат, Імперія Великих Моголів та ін. Деякі з цих держав, наприклад Імперія Маур'їв у правління імператора Ашоки, охоплювали майже всю Індію. І все ж таки про державу і право Стародавньої Індії можна говорити. Змінюючи одна іншу, змінюючи династії (Нандів, Маур'їв, Великих Моголів), то збільшуючись, то розпадаючись, ці держави незмінно зберігали ту "матерію", з якої вони будувалися (соціальну структуру - кастовий устрій, релігію - індуїзм, цю неписану конституцію всього життя, а також систему управління та сільську громаду, яка жила за своїми законами).

Перші відомості про Індію греки отримали від Персидського царства, яке за Кіром II та Дарієм І розширилося аж до Інду. У 500 р. до н. е. Скіларх із Каріанди за дорученням Дарія здійснив експедицію вниз за течією Інду та через Індійський океан до Червоного моря. Його повідомлення послужили джерелом для Гекатея і Геродота. Відомості про Індію були розширені у результаті походу Олександра Македонського. Його війська досягли Пенджабу та, спустившись Індом, а потім морським шляхом досягли Євфрату, в той час як решта військ рухалася сушею. За правління перших Селевкідів і Птолемеїв були відправлені посольства Мегасфена, Демаха та Діонісія у Паталіпутру до Чандрагупти та Амітрагати.

Тривалий час вважалося, що державність в Індії виникла з приходом туди численних племен скотарів-завойовників - аріїв. Проте вже на початку XX століття (1922 р.) у долині ріки Інд при розкопках Махенджо-даро ("пагорб мертвих") було знайдено рештки доарійської високо розвиненої цивілізації, що отримала назву Харапі іської. Дослідження показали, що ця цивілізація, яка мала єдність, охоплювала широкі райони Індії, перевершуючи за своїми розмірами цивілізації Нілу (Єгипет), Тигру та Євфрату (Вавилон) разом узяті. Цивілізація існувала приблизно з середини III тисячоліття до н. е. і до ХУІІ-ХУІ століть до н. е. (датування за допомогою радіовуглецевого методу показало, що Хараппська цивілізація існувала з 2400 до 1700 років до н. е.).

Расовий склад населення Хараппи був змішаний. Поряд з австралоїдно-негроїдним типом були представлені середземноморський та альпійський типи. У ній існували різні релігійні культи. Змішання рас та релігій в одному регіоні показує, що цивілізація не була замкнутою та мала торговельні контакти із сусідніми народами, особливо із народами Месопотамії. Вивчення залишків матеріальної культури засвідчило, що ця культура належала високорозвиненому народові, який будував добре сплановані міста і села, займався ремеслом і землеробством, скотарством, торгівлею, мистецтвом, мав свою писемність.

У містах будинки зводилися з обпаленої цегли (високий показник цивілізації!), керамічних матеріалів (каналізаційні труби). Міста були добре сплановані. Вулиці у них були прямими, прокладалися з півночі на південь. Зводилися дво - і триповерхові будинки. Місто оточували стіни фортеці висотою більше 15 м та шириною біля основи до 12 м, викладені цеглою, з численними баштами. Все це говорить про добре організовану державу такого самого типу, як Єгипет та Вавилон. Спірним є питання про причини загибелі цієї цивілізації. Припускається, що її зруйнували завойовники - арії, однак відсутні сліди боїв, пожеж та ін. Скоріше за все, цивілізація з незрозумілих причин зникла ще до приходу аріїв, як це сталося, наприклад, з містами-державами майя в доколумбовій Америці.

Арійська історія Індії розпочинається з середини II тисячоліття до н. е. Самі арії є великим відгалуженням індоєвропейського етнічного суспільства, яке дало згодом початок індусам, хетам, грекам, персам, скіфам та багатьом іншим народам. Історико-лінгвістичний аналіз свідчить про те, що всі перелічені народи мали своїм загальним походженням стародавню індоєвропейську мовну групу, батьківщиною якої, за останньою версією, були у VI-V тисячолітті до н. е. північні нагір'я Ірану (В. Іванов, Т. Гамкрелідзе). Лінгвістичний аналіз мов стародавніх хетів, іранців, індусів, греків, римлян, германців, слов'ян тощо показує, що ці мови походять з єдиного стародавнього джерела. Так, дуже схожим є пантеон стародавніх богів іранців, слов'ян, індійських аріїв, які розмовляли на санскриті (це зайвий раз підтверджує єдність історії роду людського).

Цікаво зіставити мову аріїв - санскрит та мову слов'ян. Подібність вражаюча:

Санскрит

Слов'янська

Агні

Вогонь

Ваю

Вітер (віє)

Вар

Вода (варити)

Раса

Роса

Датта

Дати, давати

Веди

Знання, відати

Дварос

Двір

Дамос

Дім

Менсис

Місяць

Васана

Весна

Тапас

Тепло

Скамбха

Лава (рос. скамья)

Рішта

Решето

Ратайштар

Ратай (воїн)

Сута

Доба (рос. сутки)

Д ж мана

Знания

Пасу

Худоба (пор. пастух, пасовище)

Таких словесних пар можна навести сотні. З приходом у долини І йду та Гангу євреїв, аж до V століття до н. е. в Індії існувало багато держав, які воювали між собою. Цей період відображено в епічних поемах "Махабхарата" та "Рамаяна", а також у стародавніх індійських "Ведах". До середини першого тисячоліття у долині Гангу сформувалося 16 держав з аристократичними формами правління, обраними "царями" - раджами. Необхідність внутрішньої консолідації з огляду на експансію Персидської держави Ахеменідів сприяла виникненню у V столітті до н. е. у долині Гангу двох великих держав - Магадхи та Кошали, які суперничали між собою. На початку V століття до н. е. за царя Аджаташатру перемогла Магадха, яка у IV столітті до н. е. стала ядром імперії Нандів, котра об'єднала всі держави долини Гангу. За найдавнішими джерелами - пу-ранами, що презирливо відкликалися про династію Нандів, останні були вихідцями з варни шудр. Правитель Магадхи Уграсена був сином цирульника. Імовірно, він спирався на якийсь сильний громадський рух, що дозволило йому скинути царя Магадхи Шайшунага з династії Нандів та розправитися з аристократами кшатріями. У пуранах Уі расена називався "винищувачем кшатріїв". Він створив сильну державу. Досить сказати, що коли Олександр Македонський хотів вторгнутися на територію Магадхи, Уграсена виставив проти нього армію, яка складалася з 200 тисяч чоловік піхоти. 80 тисяч кінноти, 6 тисяч бойових слонів. Македонський не зважився атакувати військо Уірасени та був змушений залишити Індію. Надалі історія Магадхи пов'язана із діяльністю засновника династії Маур'ів Чандрагуптою Маур'я.

Чандрагупта Маур'я - правитель Північної Індії (правив приблизно в 322-300 роках до н. е., за іншими даними - у 314 2()2 роках до н. е.). Згідно з буддійським джерелом він походив від кшафінського роду Морія^ але є відомості, що він служив у правителя Магадхи Уграсени. але потім посварився із царем і втік на північнийзахід, де примкнув до Олександра Македонського та підбивав його на похід проти І Іандів.

Після відходу Олександра Македонського у 325 році до н. е. з Індії Чандрагупта очолив боротьбу проти греко-македоннів та зміцнився на північному заході Індії, а у 317 році до н. е. скинув з престола сина Уграсени Дхана Нанда, запанував у Пат а. і і нутрі. Близько 305 року до н. е. одержав перемогу (за 500 слонів) над частиною Афганістану та Ірану. Саме від Селевка 1 до Чандрагупти було відправлено на чолі із греком Мегасфеном, який залишив великий опис Індії, - найцінніше джерело відомостей про її історію. Після Чандрагупти Маур'ї правив його син Біндусара (293 268 роки до н. е.). а потім онук Чандрагупти - імператор Ашока (268-231 роки до н. е.), за правління якого імперія М аур "їв досягла найвищого розквіту та могутності.

Схожі статті




Історія держави і права зарубіжних країн - Маймескулов Л. М. - Глава 4. Стародавня Індія

Предыдущая | Следующая