Інформаційна безпека - Остроухов В. В. - 3.2.1. Мета інформаційної війни на державному рівні

Дослідження свідчать, що у США чітко прослідковуються два основних рівні реалізації концепції ІВ: державний і військовий.

3.2.1. Мета інформаційної війни на державному рівні

1) доступ до закритих інформаційних ресурсів держави-конкурента та змушення її керівництва до прийняття вигідних для Вашингтона рішень; 2) захист власних ресурсів. За першим напрямком - робота щодо проникнення в системи державного управління ймовірних супротивників США - проводиться ЦРУ, РУМО, Розвідувальною службою держдепартаменту, ФБР та іншими американськими спеціальними службами в суворій таємності. За другим - у системі державного управління США розроблена і виконується єдина програма захисту інформації, в основу якої закладено принцип централізованого управління та контролю спеціальними державними органами за потоком інформації, яка прямо чи побічно зачіпає інтереси країни. Координатором цього напряму діяльності призначено ФБР.

На початку 1990-х років після оцінки результатів війни в районі Перської затоки американське військово-політичне керівництво схвалило рішення: доповнити програму захисту інформації заходами щодо проникнення в системи державного управління потенційних супротивників та економічних конкурентів США, що і було реалізовано у формі концепції інформаційної війни ЦРУ, РУМО і ФБР під керівництвом Центральної розвідки. Американські військові вже давно проводять ІВ проти урядів ворожих держав, наприклад, розкидаючи листівки та проводячи радіо - і телетрансляції на Афганістан, коли він ще був під владою талібів.

Основними напрямами реалізації концепції ІВ на державному рівні {директива МО США Т8 3600.1) є: 1) легальні політичні, дипломатичні та економічні акції; 2) підривні та деморалізуючі пропагандистські дії (як через канали агентурної розвідки, так спеціальних ідеологічно-інформаційних центрів і ЗМІ); 3) сприяння (у межах спеціальних агентурно-оперативних операцій) опозиційним і дисидентським рухам; 4) надання всебічно прихованого (із застосуванням агентурною розвідкою спеціально створеної мережі агентів впливу в державі-об'єкті розвідувальних спрямувань) та відкритого (спецслужбами через довірених осіб із числа впливових політиків, громадських діячів, дипломатів, представників ділових кіл, державних чиновників власної держави) впливу на політичне та культурне життя із завданням розвалу національно-державних основ суспільства; 5) проникнення в систему державного управління іноземних партнерів (одне з найголовніших завдань Департаменту спеціальних операцій ЦРУ і РУМО); 6) проведення СІО; 7) захист національних інформаційних систем (ФБР, AHB, військова контррозвідка).

3.2.2. Військовий рівень реалізації концепції інформаційної війни

Передбачає комплекс заходів Міністерства оборони, РУМО, Управління стратегічного впливу і військових штабів, спрямованих на досягнення інформаційного панування над супротивником у збройному конфлікті та на захист власних систем управління від аналогічних дій сторони, що протидіє ФБР.

У Директиві Комітету начальників штабів (КНШ) "Боротьба із системами управління" (березень 1993 р.) підкреслюється, що боротьба із системами управління є самостійним видом оперативного забезпечення, що включає п'ять основних елементів: психологічну боротьбу, введення супротивника в оману, протидію розвідці супротивника, радіоелектронну боротьбу і фізичне знищення пунктів управління супротивника та його систем зв'язку. Кожний з цих елементів досить детально теоретично розроблений і застосований військами в їхній діяльності. Зміст нової концепції полягає в їхньому комплексному, цілеспрямованому і скоординованому використанні з метою впливу на процеси в оцінюванні обстановки та прийняття вигідних рішень командуванням супротивного угруповання для американських військ. Окрім того, знижувати ефективність функціонування чи знищувати систему управління та зв'язку супротивника, щоб завойовувати й утримувати інформаційну перевагу.

Удосконалюючи форми та способи ІВ, американське військове командування ввело поняття "інформаційні операції", закріплене в новому статуті армії США РМ100-6. Під час їхнього проведення ставиться завдання: повною мірою використовувати можливості всіх наявних засобів і всіх видів зброї (інформаційної, агентурно-оперативної, класичної, ядерної тощо) для установлення всебічного контролю над системами управління супротивника і, за потребою, негайного та повного їх руйнування. При цьому реалізуються такі принципи інформаційної війни, як обезголовлення (ліквідація головної ланки управління), першочерговість, оперативність, попередження дій супротивника та інтенсивність дій.

З виходом зазначеної Директиви КНШ у збройних силах США почалася активна реорганізація існуючих і створення нових організаційно-штатних структур, призначених для вирішення завдань планування, моделювання та здійснення дій щодо боротьби із системами управління в стратегічній та оперативно-тактичній ланках збройних сил.

Вирішальним чинником для успішного вирішення завдань у боротьбі із системами управління є розвідувальне і контррозвідувальне забезпечення, яким американські експерти приділяють особливу роль в інформаційно-психологічному протиборстві.

Так, на випадок виникнення конфліктних ситуацій Стратегічною військовою розвідкою (РУМО) і Управлінням стратегічного впливу МО США підготовлено план можливих дій щодо "поширення серед населення ворожих Сполученим Штатам держав дезінформації та спрямованих документальних даних із метою провокування вигідних для США змін у правлячих колах і у суспільних процесах держави". Це є перша спроба об'єднати прикладну психологію з можливостями сучасної комп'ютерної техніки, що знаменує собою "настання нової ери в здійсненні наступальних інформаційних операцій". При цьому визнається, що розвідка використовує мережу Інтернет в інтересах виконання програми щодо управління людським сприйняттям інформації загалом та людською свідомістю зокрема.

Слід зазначити, що ІВ не можна зводити лише до "комп'ютерної війни", спроб супротивника впливати на системи державного і військового управління тільки засобами програмно-математичного впливу. ІВ містить у собі більш широкий комплекс відомих і нетрадиційних заходів щодо впливу на супротивника не як на щось ціле, сукупне, а для диференційованого, цілеспрямованого впливу на окремі його складові: політичні, ідеологічні, соціальні, релігійні, етнічні, декласовані, маргінальні тощо.

Наприклад, нечисленне, але добре фінансоване Управління стратегічного впливу, створене незабаром після нападу терористів 11 вересня 2001 р., стало відповіддю на заклопотаність, що існувала в американській адміністрації з приводу того, що Сполучені Штати втрачають суспільну підтримку у війні з тероризмом за океаном, зокрема в ісламських державах. Як частину зусиль на протидію до висловлювань талібів, Усами бен Ладена та їх прихильників державний департамент США вже найняв на роботу колишнього менеджера рекламної фірми, поставивши його на чолі відділу суспільної інформації, а Білий дім (резиденція президента США у Вашингтоні) створив "оперативний зал" суспільної інформації з метою координувати розсилку поточної інформації по СІЛА і зарубіжжю.

Про Управління стратегічного впливу поки що відомо вкрай мало. Бюджет УСВ не розкривається. Відомо, що Управління фінансується за рахунок частки затвердженого конгресом спеціального багатомільйонного бюджету, виділеного Пентагону в жовтні 2001 р. у межах додаткових асигнувань на надзвичайні витрати в сумі 10 млрд дол. Нове Управління очолив бригадний генерал ВВС США Сімон Уорден. Відразу ж розпочалася розсилка засекречених пропозицій, в яких міститься заклик до проведення активних кампаній з використанням не тільки іноземних ЗМІ та Інтернету, а й таємних операцій. Нове Управління "збирає в міністерстві оборони всі інструменти впливу на іноземну аудиторію", - заявив на одній з конференцій заступник начальника Управління з оперативної роботи Томас Тіммс, армійський полковник і фахівець із психологічних операцій.

Керівництво нового управління передбачає "просування Інформаційних новин" до іноземних ЗМІ за допомогою зовнішніх фірм, які можуть бути й без явних зв'язків із Пентагоном. Генерал Уорден має на увазі більш широкі завдання управління - від проведення "чорних" інформаційних кампаній, що використовують дезінформацію та інші таємні акції, до "білої" інформації, яка поширюється через систему зв'язків із громадськістю, що грунтується на правдивих збірниках новин. Для втаємничення авторства під час розсилки спеціальних повідомлень, у яких містяться вигідні американській стороні думки чи компрометуюча уряди недружніх держав інформація, зворотна адреса помічається як " dot-com ", а не "dot-mil" (назва в Інтернеті військового відомства США).

Схожі статті




Інформаційна безпека - Остроухов В. В. - 3.2.1. Мета інформаційної війни на державному рівні

Предыдущая | Следующая