Гроші і кредит - Колодізєв О. М. - Монетаристське трактування інфляції

Кейнсіанська теорія інфляції, зумовлена надлишковим попитом, грунтується на аналізі доходів і витрат суб'єктів господарювання і впливу їх на збільшення попиту, що приводить до зростання виробництва і зайнятості. Водночас збільшення попиту населення як явище непродуктивне стимулює зростання інфляції.

Монетаристське трактування інфляції

Монетаристське трактування інфляції наголошує на жорсткій політиці кредитно-грошових обмежень у боротьбі з інфляцією. Монетаристи розглядали інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. Методика розрахунків при цьому полягає у зіставленні індексів грошової маси і фізичного обсягу валового внутрішнього продукту. У цих розрахунках грошам відводилася активна роль: грошова маса "створює" попит.

Передавальний механізм (за Дж. Кейнсом) - це система каналів, за допомогою яких грошово-кредитна політика впливає на реальний обсяг виробництва і рівень цін.

Кейнсіанці вважали, що грошово-кредитна політика впливає на економіку за допомогою передавального механізму, який сам впливає на економіку лише опосередковано. Передавальний механізм починає активно діяти лише в тому випадку, якщо зростання пропозиції грошей змусить фірми і фізичних осіб відновлювати порушену рівновагу у своїх портфелях активів. Процес коригування, що починається відповідно до зміни кількості грошей у обігу, призводить до підвищення цін на облігації й інші цінні папери та до падіння значень мінімальної і реальної ставок процента. Таким чином, кейнсіанці поставили під сумнів ефективність передавального механізму, з чим категорично не погодилися монетариста. Свою незгоду вони підтвердили статистичними даними, за допомогою чого було доведено, що економічна система перебувала у стані "ліквідної пастки"; а інвестиції нечутливі до процентних ставок. Було також доведено, що криві попиту на гроші і графіки планових інвестицій є еластичними. Монетаристи переконалися, що "процентні ставки - інвестиції" і е складним механізмом проведення грошової політики.

Кейнсіанці трактували передавальний механізм за такими умовами:

- за збільшення кількості грошей, що перебувають в обігу, фізичні і юридичні особи коригують свої активи;

- вибору між грошима і цінними паперами перевага надається облігаціям, що дають фіксований процентний дохід*207.

*207: { Демківський A. B. Гроші та кредит: навч. посіб. / А. В. Демківський. - К.: Дакор, 2005. -528 с.}

У сучасному кейнсіанстві домінує дві тенденції: американська, пов'язана з іменами економістів США, і європейська, пов'язана з дослідженнями французьких економістів.

Серед американських послідовників вчення Дж. М. Кейнса найчастіше згадуються Б. Хансен, С. Харріс, Дж. М. Кларк та ін., які, спираючись на його вчення, вважали за доцільне збільшення податків з доходів населення (до 25 % і більше), розмірів державних позик і випуску грошей для покриття витрат держави (навіть якщо це зумовить зростання інфляції та дефіцит державного бюджету).

Ще одним "доповненням" у кейнсіанства є "заміна" методу перманентного регулювання та напряму приватних і державних інвестицій на метод маневрування державними витратами залежно від економічної кон'юнктури. Наприклад, у періоди піднесення економіки інвестиції обмежуються, а в періоди сповільнення спаду - збільшуються (незважаючи на можливий бюджетний дефіцит).

Нарешті, якщо Дж. М. Кейнс у своїй теорії спирався на принцип мультиплікатора, який означає, що зростання доходів супроводжується зниженням зростання інвестицій, то в США (за теорією Б. Хансена) був висунутий додатковий принцип - принцип акселератора, за яким зростання доходів у конкретних випадках може і збільшувати інвестиції. Зміст доповнення полягає в такому: деякі види устаткування, машин і механізмів мають порівняно тривалий строк виробництва, а очікування цього строку психологічно впливає на розширення виробництва необхідного устаткування машин в обсягах, що перевищують реальний попит, а отже, зростає й попит на інвестиції.

Економісти Франції (Ф. Перру та ін.) вважали необов'язковим положення Дж. М. Кейнса про регулювання позичкового відсотка як засобу стимулювання нових інвестицій. Вважаючи, що саме корпорації з переважанням частки державної власності є домінуючою й координуючою силою суспільства, вони акцентували увагу на застосуванні індикативного методу планування економіки як визначального засобу впливу на незгасання інвестиційного процесу. При цьому індикативне планування рекомендується з метою постановки обов'язкових завдань тільки для державного сектору суспільного господарства і довгострокових досяжних прогнозів для економіки в цілому; альтернативне індикативному імперативне планування розглядається як директивне, соціалістичне, а тому є неприпустимим.

Схожі статті




Гроші і кредит - Колодізєв О. М. - Монетаристське трактування інфляції

Предыдущая | Следующая