Господарське право - Задихайло Д. В. - 3. Мирова угода

Сутність мирової угоди у справі про банкрутство полягає в можливості здійснити одночасно врегулювання між кредиторами і боржником відносин, пов'язаних із неплатоспроможністю останнього, і не застосовувати ліквідацію до боржника. Тому мирова угода поряд із санацією належить до реорганізаційних процедур і навіть визначається як особливий варіант процедури санації1.

Мирова угода у справі про банкрутство є домовленістю між боржником в особі арбітражного керуючого і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання, припинення зобов'язання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін, укладання якої регламентується статтями 35-37 Закону № 2343-ХП і наслідком є припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода одночасно є правочином і судовою процедурою1, як правочин впливає на права і обов'язки усіх кредиторів у справі про банкрутство2.

Необхідно також відмітити, що в наукових джерелах присутній у понятті мирової угоди уклін у бік публічності цього інституту, і мирова угода характеризується як затверджене судом рішення зборів кредиторів, прийняте більшістю голосів, по якому у відношенні боржника припиняється процедура банкрутства, боржник звільняється від частини боргу та відновлюється у праві самостійного управління і розпорядження своїм майном.

Уразі, коли умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Порядок проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 600 від 21 листопада 2000 р.4 Як виняток не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, але лише після обрання комітету кредиторів, який повинен бути стороною мирової угоди, та проведення всіх юридичних дій, які цьому передують.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Зміст мирової угоди визначається на підставі ч. 4 ст. 37 Закону № 2343-ХП. Разом з тим ВСУ зазначає, що Законом № 2343-ХІІ не передбачено переходу права власності на майно боржника третій особі у мировій угоді, а інвестор за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника згідно з ч. З ст. 18 Закону № 2343-ХІІ відповідно до плану санації.

Сторонами мирової угоди є комітет кредиторів у особі його голови і керівник боржника або арбітражний керуючий залежно від процедури. Інші особи у справі про банкрутство та треті особи можуть бути учасниками мирової угоди, якщо беруть на себе зобов'язання боржника згідно з цією мировою угодою.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Підписання та укладання мирової угоди не збігається в часі з настанням її чинності.

Розгляд та затвердження мирової угоди здійснюються на засіданні господарського суду в порядку, передбаченому ст. 38 Закону № 2343-ХІІ. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону № 2343-ХІІ, але до заяви про затвердження мирової угоди крім інших документів додаються зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі ст. 31 Закону № 2343-ХП, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Як зазначається у практиці ВГСУ, розгляд заяв про внесення змін до затвердженої мирової угоди законодавством не передбачений.

Наслідки недійсності мирової угоди, її розірвання та невиконання є такими.

1. За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Вимоги конкурсних кредиторів, за якими зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. Вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

2. Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів. Вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

3. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

4. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності

Згідно з розділом VI Закону № 2343-ХІІ мають особливості провадження процедур банкрутства окремі категорії боржників, до яких належать: містоутворюючі, особливо небезпечні, сільськогосподарські підприємства, страховики, професійні учасники ринку цінних паперів, емітенти чи управителі іпотечних сертифікатів, управителі фонду фінансування будівництва чи управителі фонду операцій з нерухомістю, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, фермерські господарства, боржники, що ліквідуються власником, відсутні боржники, боржники при провадженні їх санації керівником. Фактично в такому переліку відсутній єдиний критерій встановлення спеціальних порядків (алгоритмів) для окремих видів боржників. Але виходячи з місця правового регулювання таких боржників у системі норм господарського права, можливо відмітити дві основні групи. По-перше, боржники, відносно діяльності яких правовий господарський порядок передбачає значне державне регулювання, викликане їх місцем у економіці України, по-друге, боржники, які за своїми особливостями діяльності та існування не дають можливості застосування всіх стандартних процедур банкрутства.

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 р. встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить від 25 до 100 %, включаючи випадки відчуження шляхом продажу майна у процесі провадження справи про банкрутство.

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. серед іншого спрямований на сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству.

Пріоритет перед законодавством про банкрутство мають Закон України "Про банки і банківську діяльність" при визнанні банку неплатоспроможним (банкрутом) і Закон України "Про іпотечні облігації" при визнанні емітента іпотечних облігацій неплатоспроможним (банкрутом). У зв'язку з дуже важливим місцем банків та інших фінансових установ на фінансовому ринку та в економіці України, а також можливими негативними наслідками для значного кола осіб при їх банкрутстві постає питання про удосконалення законодавства з питань банкрутства цих суб'єктів. Фактично проблемність існуючого регулювання підкреслюється прикладом прийняття окремого Закону України "Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" від 07.03.2002 р., яким встановлено особливості застосування черговості задоволення вимог кредиторів до банку в процедурі ліквідації Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна".

Також іншими законами можуть встановлюватися особливості провадження процедур банкрутства окремих категорій боржників.

Схожі статті




Господарське право - Задихайло Д. В. - 3. Мирова угода

Предыдущая | Следующая