Господарське право України - Несинова С. В. - 25.5. Порядок вирішення спорів щодо перевезень

Ст. 315 ГК України, яка регулює порядок вирішення спорів щодо перевезень, а саме ч. 1, встановлює претензійний порядок врегулювання спорів. До пред'явлення позову перевізнику повинна бути пред'явлена претензія. У випадку недотримання цього порядку позови відповідних осіб до перевізника не підлягають розгляду в судовому порядку. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо виплати штрафів та премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію та повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а стосовно претензій щодо перевезень, які здійснюються перевізниками різних видів транспорту за одним документом, - протягом шести місяців, претензії щодо виплати штрафів чи премій - протягом сорока п'яти днів.

Спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють перевезення на окремих видах транспорту, визначають початок перебігу претензійних строків, а також особу, яка має право пред'являти претензію до перевізника та порядок їх пред'явлення.

Так, наприклад, право на пред'явлення претензій та позовів до залізничного перевізника згідно зі Статутом залізниці України, а саме ст. 130, має право:

- у випадках втрати вантажу - вантажовідправник (за умови пред'явлення вантажної квитанції та документів, які підтверджують кількість та вартість вантажу), а також вантажоодержувач (за умови пред'явлення вантажної квитанції з позначкою станції про те, що вантаж не прибув, а також при наявності документів, які свідчать про кількість та вартість вантажу);

- у випадках недостачі чи пошкодження вантажу - вантажоодержувач (за умови надання накладної, комерційного акта та документа, який підтверджує кількість та вартість вантажу);

- у випадках прострочення при доставці вантажу - вантажоодержувач (за умови надання накладної).

Якщо претензія відхилена або відповідь на неї не була отримана в строки, вказані вище, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з моменту отримання відповіді чи закінчення строку, який встановлений для відповіді.

25.6. Договір транспортного експедирування

Відносини транспортної експедиції врегульовані ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України, ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1.07.2004 р.

Відповідно до цих нормативно-правових актів за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати чи організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Предмет договору транспортного експедирування - це виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлюються такі види транспортно-експедиторських послуг:

- забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), які укладені відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС";

- фрахтування національних, іноземних суден, залучення інших видів транспорту забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

- організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організація експертизи вантажів;

- здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надання в установленому законом порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності;

- забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

- здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформлення документів та організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надання інших допоміжних та супутніх перевезенням транспортно-експедиторських послуг, які передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі, є консенсуальним та оплатним. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Сторонами Договору транспортного експедирування є експедитор та клієнт. Експедитором є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг. Клієнтом є споживач послуг експедитора (фізична або юридична особа), доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Основний обов'язок експедитора - відправлення вантажів залізничним, водним чи іншим видом транспорту або отримання вантажу, що прибув на адресу клієнта. При цьому він оформлює товарно-транспортні документи, які разом з вантажем пред'являються до перевезення. Крім цього експедитор може прийняти на себе виконання дій, пов'язаних з відправленням чи отриманням вантажу (упакування, маркування, завантаження).

Основним обов'язком клієнта є надання експедитору вантажів, які підлягають відправці, прийняття вантажів, що прибули на його адресу, а також виплата обумовленої оплати та інших витрат. Крім цього клієнт повинен надати експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки отриманої інформації, а у випадках її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання свої обов'язків до надання документів та інформації в повному обсязі.

Відповідальність сторін за договором експедирування визначається нормами Господарського кодексу, нормами транспортних кодексів та статутів, а також договором. Обов'язковою умовою настання відповідальності є вина сторони в порушенні умов договору. Залежно від характеру порушення відповідальність наступає у вигляді неустойки (штрафу, пені) та відшкодування спричинених збитків. У кожному конкретному випадку вид санкції, її розмір, нормативно-правовий акт, який визначає відповідальність, залежить від фактичних обставин за договором та характеру порушеного зобов'язання.

Зовнішньоекономічні договори транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна, накладна СМГС, коносамент, накладна ЦІМ, вантажна відомість.

Схожі статті




Господарське право України - Несинова С. В. - 25.5. Порядок вирішення спорів щодо перевезень

Предыдущая | Следующая