Господарське право України - Несинова С. В. - 24.4. Немонопольні та монопольні агентські відносини

Ст. 299 ГК України зазначає, що суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент.

У разі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляє суб'єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

Таким чином, вказана стаття передбачає два варіанти побудови відносин агента та суб'єкта, якого він представляє - монопольну і немонопольну.

Оскільки агент діє на професійній основі, сам є підприємцем, а агентська діяльність є його підприємницькою діяльністю, його головна мета - одержання прибутку. З одного боку, виступаючи в ролі представника, агент повинен піклуватися про інтереси осіб, яких він представляє. З іншого боку, він зацікавлений в одержанні більшої винагороди за свої послуги. Наприклад, при виконанні договору морського агенту-вання морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує (ст. 116 Кодексу торгового мореплавання України). Якщо він діє на постійній основі для одного чи багатьох підприємців, то ступінь його економічної залежності досить висока, тому одночасне представництво декількох суб'єктів господарської діяльності може привести до конфлікту інтересів. Саме тому сторонам надається право самостійно визначити варіант побудови своїх відносин.

24.5. Передача прав комерційного агента

Ст. 300 ГК України зазначає, що комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Обов'язок агента виконувати доручення особисто базується на формулі римського права: представник не може делегувати свої повноваження. Таким чином, агент, як правило, не може уповноважувати іншу особу виконати те, що він сам зобов'язаний зробити. Ст. 1005 ЦК України, що може бути застосована відповідно до ч. 5 ст. 305 ГК України вказує, що повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був змушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. Вказана стаття передбачає обов'язок агента особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє. Разом з тим це не виключає, що агентським договором може бути прямо передбачена можливість передачі агентом своїх прав іншій особі (ч. 2 ст. 300 ГК України).

Схожі статті




Господарське право України - Несинова С. В. - 24.4. Немонопольні та монопольні агентські відносини

Предыдущая | Следующая