Фінансове право - Мацелик М. О. - 11.2. Фінансування соціально-культурних заходів

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість соціальності діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головний обов'язок держави.

Отже, необхідність виділення коштів із державного та місцевих бюджетів на фінансування соціально-культурних заходів є закономірним і виправданим з позицій розвитку держави. Саме цей напрям кошторисно-бюджетного фінансування є найбільшим порівняно з усіма іншими бюджетними витратами.

До соціально-культурних видатків держави належать видатки на:

1) соціальний захист населення і соціальне забезпечення;

2) освіту, науку, культуру;

3) засоби масової інформації;

4) охорону здоров'я;

5) фізичну культуру та спорт;

6) заходи у сфері молодіжної політики.

Фінансування зазначених видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття "благополуччя й задоволення" або "розчарування" процесами, що відбуваються у країні. Разом із тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, оскільки велика кількість цих видатків фінансується за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або за дуже скороченими нормативами та нормами.

Соціальна інфраструктура, яка включає органи підтримки і розвитку культури, мистецтва, освіти, науки, охорони здоров'я і фізичної культури, пенсійні і різні соціальні виплати, політику робочої сили, нині розглядається як обов'язкова умова повноцінного функціонування суспільно-економічної системи і, відповідно, потребує значної уваги.

Видатки на соціальний захист населення. Світовий досвід показує, що перехід до ефективної ринкової економіки можливий лише у межах загальних соціальних цінностей. З другої половини XX ст. соціальні видатки стали розглядатися не як непродуктивні витрати, а як інвестиції в сьогоднішню та майбутню стабільність. У промислово розвинутих країнах видатки на соціальне забезпечення та страхування, починаючи з середини 80-х років минулого століття, становлять 14-15 % ВВП. З метою скорочення видатків бюджету держава часто використовує партнерство з приватними організаціями, залишаючи за собою часткове фінансування та загальне керівництво.

В Україні прийнято низку нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі соціального захисту населення. У Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми й методи соціального захисту населення. Так, Конституція встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист (ст. 46), що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України розділ видатків "Соціальний захист та соціальне забезпечення" (код 1000) включає такі підрозділи:

1) соціальний захист у разі непрацездатності;

2) соціальний захист пенсіонерів;

3) соціальний захист ветеранів війни та праці;

4) соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;

5) соціальний захист безробітних;

6) допомога у вирішенні житлового питання;

7) допомога на утримання житла;

8) допомога на забезпечення житлом;

9) соціальний захист інших категорій населення;

10) дослідження і розробки у сфері соціального захисту;

11) інша діяльність у сфері соціального захисту. З Державного бюджету України фінансуються:

1) державні спеціальні пенсійні програми;

2) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у т. ч. Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів шахтарів);

3) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

4) розробки державних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

6) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.

За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється фінансування державних програм соціального забезпечення, в т. ч. притулків для неповнолітніх; територіальних центрів і відділень соціальної допомоги вдома. Здійснюються видатки, спрямовані на соціальний захист, зокрема фінансуються пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям із дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Місцеві бюджети беруть участь у будівництві (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.

Схожі статті




Фінансове право - Мацелик М. О. - 11.2. Фінансування соціально-культурних заходів

Предыдущая | Следующая