Фінансова система України - Карлін M. I. - Розділ 11. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ

11.1. Зміни у фінансах домогосподарств під час реформування економіки

Як і в усіх постсоціалістичних країнах, в яких проводились економічні реформи, у 90-ті роки XX ст. рівень життя населення України значно знизився. В окремі роки Україна за індексом людського розвитку перебувала на сотому і нижче місцях. При­чиною цього були обмежені фінансові ресурси більшості домогос­подарств, які переважно використовувалися на придбання про­дуктів харчування, найнеобхідніших промислових товарів, опла­ту житла і комунальних послуг. Із початку XXI ст. ситуація ста­ла поліпшуватися у зв'язку зі зростанням ВВП України. Так, за результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, якщо в 1998 р. лише 10 % населення могли купити ще щось окрім їжі й одягу, то у 2005 р. - вже 34 % (табл. 11.1).

На вересень 2005 р. мінімальна заробітна плата становила 332 грн., а середня зарплата по країні - близько 830 грн. (серед­ньозважений курс долара США щодо гривні на той час становив 1 до 5). Найбільшою вона була в Києві - 1380 грн., а наймен­шою - у Хмельницькій області - 600 грн.. Середня пенсія в цей період дорівнювала близько 380 грн.. Разом із тим цих грошей не вистачало навіть на збалансоване харчування. Згідно зі ста­тистикою, за останні 15 років пересічні українці стали вживати значно менше м'яса, риби, овочів, фруктів, молочнокислих продуктів, а картоплі і хлібобулочних виробів - у 2-2,5 раза більше. Причому витрати на харчування в Україні становили у 2003 р. 56 % усіх споживчих витрат, що майже у три рази більше, ніж у розвинутих країнах.

Таблиця 11.1. Фінансовий стан домогосподарств в Україні в 1998 і в 2005 р.

Фінансовий стан1998 р.2005 р.
Нам не вистачав грошей навіть на їжу51,815,3
Нам вистачає грошей на їжу, але купувати одяг чи взуття вже складно40,350,2
Нам вистачає грошей на їжу, на одяг, і ми мо­жемо щось відкладати, але цього недостатньо для купівлі таких речей, як, наприклад, холо­дильник5,927,9
Ми можемо купувати деякі дорогі речі (як, на­приклад, телевізор чи холодильник), але ми не можемо дозволити собі все, що хочемо1.95,7
Ми можемо дозволити купити собі все, що хочемо0,10,2
Разом100100

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства 2005 р. становили 1229 грн., що на 36 % більше, ніж 2004 р., як про це повідомив Державний комітет статистики. Міське домо-господарство витрачало в середньому за місяць 1290 грн., сіль­ське -1098 грн.. У середньому сукупні витрати на одного члена домогосподарства становили 471 грн. на місяць, у міських домогосподарствах - 506, у сільських - 399 грн.. Рівень середньо­місячних сукупних витрат однієї особи перевищив рівень про­житкового мінімуму на 11 % (2004 р. це співвідношення стано­вило 95 %). Окрім того, в доповіді Держкомстату зазначається, що темп зростання сукупних витрат на одну особу 2005 р. по­рівняно з попереднім роком перевищив індекс споживчих цін за цей період: відповідно 136,6 % проти 113,5 %. Також зазна­чається, що частка населення із сукупними витратами на одну людину на місяць нижче за прожитковий мінімум зменшилася на 10 облікових пунктів і становила 55,3 %. Частка домогоспо­дарств цієї групи серед домогосподарств із дітьми зменшилася на 9 облікових пунктів і становила 64 %,

Номінальна заробітна плата у травні 2006 р. (порівняно з трав­нем 2005 р.) зросла на 31,2 % і становила 1002,88 грн., що на 102,2 % перевищує розмір прожиткового мінімуму для праце­здатної особи по Україні (496 грн.).

Середньомісячна заробітна плата за січень - травень 2006 р. порівняно з відповідним періодом минулого року зросла на 34,4 % і становила 947,88 грн. на місяць, щона91,1% перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездат­ної особи по Україні. Розмір заробітної плати у травні 2006 р. порівняно з травнем 2005 року підвищився за всіма видами еко­номічної та промислової діяльності. Зокрема, у сфері культури та спорту - на 42,5 %, у колективних, громадських та особис­тих послугах - 40,7 %, у сільському господарстві та пов'яза­них із ним послугах - 37,3 % тощо.

Проте значною залишається диференціація заробітної плати працівників за видами економічної діяльності. Так, найвищі розміри номінальної зарплати у квітні 2006 р. спостерігалися у працівників, які займаються такими видами економічної діяль­ності, як фінансова діяльність (2077,18 грн.), авіаційний транс­порт (1986,50 грн.), допоміжні транспортні послуги (1519,49 грн.), що, відповідно, в 2,1-1,5 раза перевищує середній рівень заро­бітної плати за видами економічної діяльності по Україні.

Щодо диференціації за регіонами країни, то, як і раніше, най­вищі розміри зарплати були в Києві (1646,19 грн.), Донецькій (1160,65 грн.), Дніпропетровській (1130,56 грн.), Запорізькій (1050,82 грн.) областях, де рівень номінальної заробітної плати перевищував на 64,1-64,8 % середній рівень в економіці краї­ни. Низьким залишався розмір середньої заробітної плати у Тер­нопільській (703,56 грн.), Волинській (747,00 грн.), Хмельниць­кій (747,64 грн.), Вінницькій (760,86 грн.) областях, де розмір за­робітної плати становив 70,2-75,9 % до середнього рівня в еко­номіці України.

У липні 2006 p. середня зарплата в Україні зросла на 1,4 % порівняно з червнем і становила 1078,86 грн. на місяць. Найви­щий рівень заробітної плати був у Києві - 1784,44 грн., у До­нецькій - 1225,06 та Дніпропетровській областях - 1183,88 грн.. Найменший - у Тернопільській - 731,16 грн., Волинській - 814,79 і Хмельницькій областях - 829,86 грн..

Фінансове становище молодих родин не зовсім сприяє наро­дженню дітей. Як показали результати опитування, достатнім рівень своїх доходів вважає лише третина молодих сімей. Ще 25 % опитаних відповіли, що грошей їм вистачає на житло і про­дукти, а серйозніші покупки вони не можуть собі дозволити. І лише 7 % людей до ЗО років вважають рівень своїх доходів більш ніж достатнім. Заробіток і материнство, заробіток і осві­та для нового покоління залишаються замкнутим колом: серед працездатних і працевлаштованих українців люди 15-ЗО років становлять лише 37 %. Як наслідок, усередньому молоді люди в Україні змушені жити приблизно на 2 дол. США на день.

Як відомо, за майновим розподілом населення вчені вирізня­ють два стаціонарні стани суспільства. Перший - переважна частина суспільства належить до бідних; другий - основну час­тину населення становить середній клас. До першого стану, як зазначає більшість дослідників, належить і Україна, хоча за офіційними даними до бідних верств у нашій країні на середину 2005 р. належало близько 25 % населення. Певною мірою ці розбіжності в оцінці рівня бідності пов'язані з тіньовими дохо­дами багатьох домогосподарств, які дуже важко оцінити. За де­якими оцінками фахівців, доходи від тіньової економіки в Україні отримує більшість дорослого населення, а тіньова економіка сягає майже половину ВВП країни. Причому найвищі доходи від неї отримують жителі найбільших міст України і промисло­вих центрів.

Аналіз видатків з державного бюджету на соціальний захист населення за 2000-2005 pp. свідчить про те, що найбільша їх частка припадає на соціальний захист пенсіонерів. Найбільшу частку у видатках місцевих бюджетів на соціальний захист ста­новлять витрати на допомогу малозабезпеченим сім'ям, на ви­плати населенню для покриття витрат з оплати житлово-кому­нальних послуг тощо. В цілому витрати місцевих бюджетів на соціальний захист населення (93-95 %) здійснюються за раху­нок субвенцій, що свідчить про надмірну централізацію коштів. А це на думку багатьох експертів, негативно впливає на при­йняття оптимальних рішень у процесі оперативного реагуван­ня на певні соціальні проблеми регіону.

У 2005 р. 91 % українських сімей мали у власності холодиль­ник, 80 - телевізор, 71 - пральну машину, 33 - дачну ділянку, 24 - бібліотеку, 20 - мобільний телефон, 19 - легковий авто­мобіль, 16 - нові меблі, 6 % - комп'ютер. Найскладнішою фінансовою проблемою в Україні нині є придбання власного житла, ціни на яке зростають значно вищими темпами за рівень інфляції. Неможливість заробити на житло у себе в країні зму­шує багатьох українців, крім зайнятості в тіньовій економіці, виїжджати на роботу за кордон. За оцінками фахівців із мігра­ції, на постійні та сезонні роботи за кордон в Україні щороку виїжджає до 7 млн. осіб, близько 2 млн. з яких майже постійно перебувають за кордоном.

Вжиті у 2004-2005 pp. парламентом і урядом заходи, спря­мовані на збільшення доходів пенсіонерів та малозабезпечених верств населення, багато українських та іноземних фахівців розцінюють негативно, оскільки це спровокувало двозначну інфляцію (більше 10 % у 2005 p.), хоч уряд прогнозував менше 10 %. Інформацію про індекс споживчих цін (ІСЦ) у 2005 р. на­ведено в табл. 11.2.

Таблиця 11.2. Індекс споживчих цін і його компоненти у 2005 p., %

Компонент споживчого кошикаЧастка компо­нентаЗміна цінВнесок в ІСЦ, %
1234
Споживчі товари100,010,310,3
Продовольчі товари63,810,76,7
Утому числі: м'ясо і птиця11,315,81,8
Ковбасні вироби і копченості4,316,50,7
1234
Риба і морепродукти320,30,6
Масло вершкове1,410,60,1
Олія2,4-4,7-0,1
Молоко і молочна продукція4,219,40,8
Яйця1,9-11,0-0,2
Цукор2,321,70,5
Кондитерські вироби3,111,10,3
Борошно0,9-3,20,0
Хліб і хлібобулочні вироби5,40,40,0
Крупи і бобові1,47,50,1
Картопля1,6-9,7-0,1
Овочі3,17,30,2
Фрукти2,826,10,7
Алкогольні напої3,111,10,2
Непродовольчі товари16,64,00,6
У тому числі: одяг і білизна2,91,30,0
Трикотажні вироби1,03,10,0
Взуття2,31,40,0
Телерадіотовари0,7-4,70,0
Меблі0,62,70,0
Електротовари0,7-1,50,0
Будівельні матеріали1,04,80,0
Медикаменти1,54,30.1
Паливо0,724,50,2
Послуги19,615,83,0
Утому числі: житлово-комунальні послуги8,110,10,8
Міський і автодорожній транспорт1,825,50,5
Зв'язок1,60,00,0
Здавання в оренду власної нерухомості2,038,00,8
Охорона здоров'я1,216,10,2

Джерело: Дзеркало тижня. - 2006. - 28 січня. - С. 7.

У цілому взятий у 2005-2006 pp. курс на випереджальне зрос­тання доходів порівняно з темпами зростання інфляції може дати ефект тільки за зростання ВВП країни порівняно з попе­реднім періодом. В Україні спостерігається протилежна тенден­ція: у 2005 р. ВВП зріс на 2,6 %, тоді як у 2004 р. його приріст становив 12,3 %. У 2006 р. приріст ВВП прогнозується в межах 2-4 %, що ставить перед урядом питання про підвищення ефек­тивності використання фінансових ресурсів держави, які виді­ляються на соціальні виплати. За даними досліджень українсь­ких соціологів, соціальна допомога розподіляється вкрай не­ефективно. Наприклад, житлову субсидію одержували 57 % бід­них і 49,5 % небідних.

З 1 січня 2006 р. в Україні запроваджена мінімальна пого­динна зарплата, про необхідність якої деякі вчені говорили ще 10 років тому. У серпні 2005 р. у середньому українці заробля­ли 4,62 грн. за годину (0,74 євро), в тому числі - в фінансовій сфері - 8,65 грн. за годину, в нафтопереробці - 8,47, в мета­лургії - 8,03, у видобутку нафти і газу - 7,49, на транспорті - 6,44, на пошті та у зв'язку - 6,43, в енергетиці - 5,89, у будів­ництві - 4,89, у державному управлінні - 4,77, у харчовій про­мисловості - 4,46, у торгівлі - 4, у лісовому господарстві -3,71, в освіті - 3,68, у медицині - 2,76, у сільському госпо­дарстві - 2,22 грн. за годину.

Низька оплата праці у бюджетній сфері змушує багатьох її працівників працювати за сумісництвом, а також займатися особистим підсобним господарством.

Дуже складною фінансово-економічною проблемою в Україні є надмірна диференціація в доходах між найбагатшими і найбіднішими верствами населення, яка становить близько 10:1 (за коефіцієнтом децильності), що значно вище, ніж у розвину­тих країнах та в радянський період. За майновим станом ця від­мінність є ще більшою. Звідси виникають пропозиції щодо про­ведення реприватизації (в тому числі соціальної), що вже нега­тивно позначається на інвестиційній привабливості України, а в кінцевому підсумку, на доходах населення. За оцінками ро­сійських учених, авторів концепції про соціальну реприватиза­цію, вартість приватизованих об'єктів в Україні була занижена в 50-200 разів (у Росії - від 100 до 400 разів), що і спричинило надмірну диференціацію в доходах населення в Україні (як і в Росії).

На думку багатьох експертів, проблему перерозподілу доходів найбагатших верств населенням на користь бідних слід вирішу­вати шляхом збільшення оподаткування престижних товарів, запровадження податку на нерухомість тощо, а не репривати­зації.

Схожі статті




Фінансова система України - Карлін M. I. - Розділ 11. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ

Предыдущая | Следующая