Філософія історії - Бойченко І. В. - 6.1.4.4. Категорії філософії історії як єдність індивідуального та суспільно-історичного

Трактування Гегелем філософсько-історичних категорій є взірцем розкриття їх інваріантної природи як смислових вузлів, в яких нагромаджуються і спрямовуються упродовж віків повторювані смисло-життєві структури людського буття з позицій універсалістськи-логічних, генералізуюче-раціональних.

Втім, інваріантність філософсько-історичних категорій визнають у тій чи іншій формі, тією чи іншою мірою і представники інших напрямків та шкіл філософії історії. Навіть такі, що репрезентують індивідуалізуючий, інтуїтивістський, екзистенційно-герменевтичний підхід, протилежний згаданому вище універсалістськи-логічному. Щоправда, інваріантність у них пов'язується вже не з надособовим і безособовим характером категорій, а, навпаки, з орієнтацією передусім на осягаючу історичну реальність філософським чином, за допомогою цих категорій, індивідуальну суб'єктивність. З погляду представників екзистенціалістської (долісної) філософії історії (М. Хайдег-гер, К. Ясперс, X. Ортега-і-Гассет, Н. Аббаньяно), саме захопленість окремої людини, що осягає історію, філософсько-історичними категоріями є не менш необхідною умовою, ніж охоплення певною з цих категорій історичного цілого у відповідному його зрізі. Основні поняття при цьому, підкреслює М. Хайдеггер, характеризуючи метафізику як фундаментальну подію в людському бутті44, як історичну основу західної та визначеної Європою всесвітньої історії45, - є не узагальненнями, не формулами всезагальних властивостей якоїсь предметної області (тварина, мова), а поняттями особливого штибу. Вони охоплюють кожного разу ціле, вони - граничні смисли, вбирні поняття. Але вони - осяжві поняття ще й у другому, такому самому істотному і пов'язаному з першим сенсі: вони завжди обіймають заразом і мислячу людину та її буття - не заднім числом, а так, що першого немає без другого, і навпаки. Неможливе ніяке осягнення цілого без захопленості філософуючої екзистенції46.

Таким чином, у визнанні атрибутивних рис філософсько-історичних категорій як: а) вихідних, основоположних, а не похідних понять б) понять не локальних, а всезагальних, таких, що дають певний зріз всього об'єкта у вигляді цілісності; в) характеристик інваріантних, таких, що фіксують нетлінне, тобто стійких й повторюваних рис об'єкта позиції представників більшості, якщо й не всіх підходів, значною мірою збігаються.

Схожі статті




Філософія історії - Бойченко І. В. - 6.1.4.4. Категорії філософії історії як єдність індивідуального та суспільно-історичного

Предыдущая | Следующая