Філософія історії - Бойченко І. В. - 3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса

3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса

Розробляючи свою систему, Карл Маркс, якщо вести мову не про соціальні, політичні, ідеологічні тощо, а власне пізнавальні завдання, (причому саме у царині філософського осягнення історичного процесу) прагнув вирішити як наріжні передусім такі дві проблеми. По-перше, досягти справді автентичного розуміння історії, взірцем і уособленням якого він вважав строго наукове її розуміння; по-друге, уникнути однобічностей прогресистського, регресистського і циклічного тлумачень історичного процесу, неминучих у тому випадку, коли кожне з цих тлумачень претендує на роль самодостатнього, єдино і виключно можливого.

3.5.1.1. Наукоцентричність духу тогочасної епохи

Зазначимо, що на середину XIX ст. прагнення мислителів перейти від усіх попередніх філософських концепцій історії як донаукових до принципово інших як справді і єдино наукових стало своєрідним виявом "духу того часу". Доказом цього є хоча б те, що даний дух з не меншою чіткістю і значущістю виявився, зокрема, у тому, що у той самий період і в такому самому ідейному руслі розробляються представниками "першого позитивізму" - Огюстом Контом і Гербертом Спенсером - "позитивні" (що також претендують на справжню науковість) версії трактування історичної дійсності. І певною мірою можна погодитися з тим, що завдяки зусиллям цих трьох мислителів - К. Маркса, О. Конта і Г. Спенсера - справді відбувся своєрідний якісний стрибок у царині філософсько-історичного пізнання. Але не від донаукового рівня до рівня наукового, як вважали вони самі, а від емпіричного рівня до рівня теоретичного. Цей перехід не означав до того ж, що осмислення історичного процесу втрачає взагалі свій філософський характер і набуває статусу суто наукового, досягає рівня науки, котра цими мислителями витлумачується як найвищий і найадекватніший з можливих рівнів людського пізнання взагалі.

Названі мислителі вперше відкривали (і не тільки для себе, а й значною мірою для суспільства) ту справді властиву філософії історії особливість, за якою вона, з одного боку, має дотримуватися низки вимог, характерних для наукового пізнання; з іншого ж - не може зводитися до рангу однієї з систем знання, що повністю входить у відомство науки. Однак, роблячи це відкриття, вони помітили означену обставину переважно лише під одним кутом зору, коли на перший план виступає саме (і тільки) спільність філософсько-історичного та наукового осягнення реальності.

Схожі статті




Філософія історії - Бойченко І. В. - 3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса

Предыдущая | Следующая