Фандрайзинг - Чернявська О. В. - 1. Визначення та класифікація фондів, основні особливості їх пошуку

1. Визначення та класифікація фондів, основні особливості їх пошуку

В Законі України "Про благодійництво та благодійні організації" зазначено, що "благодійна організація може бути створена як благодійне товариство, благодійна установа чи благодійний фонд" [3, ст. 13].

Найпоширенішим джерелом додаткових ресурсів неприбуткових організацій та соціально-значущих проектів є благодійні фонди. Згідно з даними Центру Європейських Фондів (ЕРО), у США зареєстровано близько 40 тис. благодійних фондів, в Європі їх кількість коливається від 80 до 100 тис. [13, с. 4].

Термін "фонд" (англ. - fund) означає суму коштів, заощаджених або приготованих для виконання конкретних визначених цілей і завдань. Благодійний фонд - вважається новою для України організаційно-правовою формою благодійної організації і будується за принципами [16, с. 6; 3, ст. 13]:

1. Фонд володіє капіталом, який формується його засновниками (grantmaker - засновник фонду, фізична чи юридична особа).

2. Фонд інвестує акумульований капітал, а прибуток на конкурсній основі у вигляді грантів спрямовує на фінансування суспільно корисних програм і проектів.

3. Фонд не є бюджетною структурою і контроль за його діяльністю здійснює, як правило, незалежна Наглядова рада.

4. Фонд створюється на довгостроковій основі і не потребує пошуку нових фінансових ресурсів для реалізації поточних програм.

Фондами можуть бути державні установи різних країн, міжнародні організації, приватні благодійні фонди, комерційні структури, релігійні, наукові та інші громадські некомерційні організації, які володіють первинним капіталом (або вкладом), та надають підтримку або допомогу в благодійній, освітній, культурній, релігійній та інших видах діяльності, що приносить користь громадськості, та фінансує в першу чергу інші некомерційні організації [16, с. 6; 19, с. 119].

На практиці існує декілька класифікацій фондів [10, с. 30; 13, с. 4; 15, с. 88; 16, с. 6; 19, с. 118;], систематизувати які можна наступним чином (рис. 4.1):

класифікація фондів за основними ознаками

Рис. 4.1. Класифікація фондів за основними ознаками

- за джерелами фінансування: асоційовані (корпоративні) фонди, які створюються і фінансуються певною комерційною структурою (наприклад IBM Foundation, Xerox Foundation, Hewlett Packard); державні (міждержавні) фонди (донорські організації), які створюються і фінансуються урядом однієї або кількох країн (USAID, TACIS); незалежні (приватні) фонди, які створюються і фінансуються приватною особою або групою осіб, як правило, споріднених (MacArthur Foundation, Фонд Віктора Пінчука, Фонд Олени Франчук тощо).

- за видами здійснюваної діяльності: фонди, що надають гранти, основною метою діяльності яких є організація і проведення грантових програм (Mott Foundation); фонди прямої дії, які отримують фінансування для реалізації власних програм: надання послуг, проведення досліджень, тренінгів тощо (International Foundation for Social Adaptation); фонди, які надають гранти і одночасно реалізують власні програми (Freedom House); посередницькі фонди - громадські організації, які фінансуються державними чи приватними фондами та розподіляють фінанси заявникам, що задовольняють вимоги фонду чи програми (фонд Євразія, Програму TACIS, ПАУСІ, Національний демократичний інститут (Україна)); фандрайзингові фонди - організації, основною метою діяльності яких є пошук фінансування для реалізації грантових або власних програм. Основна відмінність фандрайзингових фондів полягає в тому, що вони не мають постійних спонсорів (засновників), які забезпечують їх фінансування, а займаються фандрайзингом разом з іншими неприбутковими організаціями.

- за географічною ознакою: місцеві фонди, які надають допомогу на певній території (села, міста, району, області тощо) (ротарі-клуб); національні або державні, діяльність яких фінансується із бюджету своєї держави (Агентство з міжнародного розвитку США, Інформаційне агентство США, Посольство США, Посольство Канади, Посольство Королівства Нідерландів, Програма Матра КАП тощо); національні фонди - організації, діяльність яких поширюється на всю територію країни; міжнародні фонди - діяльність яких фінансують декілька держав (прикладом такої структури є Світовий Банк).

- за сферою інтересів: екологічні; фонди розвитку місцевих громад; фонди соціальної адаптації тощо.

- за соціальною орієнтацією фонди, що надають допомогу: інвалідам; пенсіонерам; сиротам; жінкам; вченим тощо.

- віртуальні фонди - благодійні організації, які здійснюють програми грантів безпосередньо в режимі on-line.

Благодійні фонди можуть бути і суб'єктами фандрайзингу, тобто самі збирають кошти юридичних і фізичних осіб на реалізацію певних суспільно-значущих проектів та об'єктами - виступають у якості донорів фінансових або інших ресурсів після відповідного звернення до них осіб або організацій, що займаються фандрайзингом. Також слід розрізняти власне фонди (мають кошти і надають їх у вигляді грантів) та організації посередники (не мають власних коштів, а сприяють в розподілі залучених фінансових ресурсів, інформують громадськість, допомагають при оформленні заявок, контролюють витрати коштів, надають звіти донору).

Загальні правила звернення в фонд:

1. Виходячи з класифікації фондів, необхідно обрати "свій" фонд, тобто такий, що відповідає інтересам благодійної організації. Для цього доцільно використовувати довідники, особисті контакти, рекомендації та Інтернет. Аналіз альтернативних варіантів дозволить зупинитися на трьох-чотирьох найдоцільніших фондах. Пошук зручно здійснювати за такими основними напрямками:

- тематичним (вузько спеціалізовані фонди, що проводять конкурси на отримання грантів по чітко визначеній темі);

- типу підтримки (фонди, що обмежуються у видах надання допомоги, наприклад, фінансування будівництва, техніки, надання стипендій приватним особам на навчання, дослідження тощо);

- типу одержувачів грантів (деякі фонди надають допомогу тільки хворим на цукровий діабет, а інші поширюють свою увагу і на проекти, пов'язані з розвитком громадянського суспільства);

- географічним (діяльність, що поширюється на окремі частини світу, країни, регіони, області);

- за часовими межами (фонди, які визначають тривалість проекту, на який можуть виділити кошти);

- часткової участі (деякі фонди вважають, що грантоотримувачі повинні вносити свій фінансовий або матеріально-технічний внесок в проект, окрім безпосередньої участі).

2. Здійснення першого контакту з фондом. Обравши фонд, необхідно зв'язатися з відповідальною особою для отримання їх довідника та інших матеріалів (річних звітів, інформаційних бюлетенів, періодичних видань). Це можна зробити по телефону, через e-mail, факсом або листом. Цінним джерелом інформації про фонд є видання самих фондів, в яких можна ознайомитися з річними звітами, інформаційними бюлетенями, списком грантових програм, прес-релізами, рекомендаціями щодо заповнення та подання аплікаційних форм тощо. Особливу увагу доцільно звернути на встановлені програмні, географічні пріоритети, обмеження та інші характеристики.

3. Аналіз матеріалів про фонд та визначення сумісності інтересів фонду з діяльністю, яка повинна отримати фінансування.

4. Деякі фонди можуть вимагати попередній лист-запит. Лист-запит - це міні-заявка, як правило, на 2-3 сторінках, де викладено інформацію про необхідну суму коштів; організацію, включаючи історію, поточні та виконані проекти, структуру; короткий опис проекту, який повинен бути профінансований; бюджет організації та бюджет проекту; копія реєстраційного документу організації-заявниці.

5. Представлення повної заявки (якщо фонд дає інструкції по заповненню, суворо їх дотримуватись).

6. Не надсилати у фонд дані, які не вимагаються.

7. Організації, хоча б на місцевому рівні, необхідно подбати про свій імідж, рекламу.

8. Після отримання гранту потрібно чітко дотримуватися вимог щодо звітності та оцінки роботи.

Типи програм, які підтримують фонди, поділяються на [15, с. 86]:

- фінансування проектів, у виконанні яких беруть участь кілька зарубіжних і російських партнерів (програми в рамках ЄС), наприклад, Темпус Тасіс;

- фінансування проектів, у виконанні яких беруть участь представники лише двох країн: Росії і Великобританії (Royal Society), США і України;

- проекти на короткострокові або довгострокові дослідницькі візити російських викладачів, учених чи адміністраторів в західні наукові установи (JSPS - Японія, DAAD - Німеччина, OAD - Австрія);

- програми цільового призначення: фінансування поїздок на конференції і навчання (ІОО, НАТО), підтримка студентських обмінів, освітніх та гуманітарних програм (Євразія) тощо.

Основними формами фінансування, що здійснюють благодійні фонди є: грант; безвідсоткова фінансова допомога, що має бути повернута (грант, що повертається у результаті здійснення діяльності по проекту); оплата наданих неприбутковою організацією послуг донорській (проведення семінарів, досліджень тощо). Найпоширенішою формою фінансування неприбуткових організацій донорськими є гранти.

Схожі статті




Фандрайзинг - Чернявська О. В. - 1. Визначення та класифікація фондів, основні особливості їх пошуку

Предыдущая | Следующая