Еристика - Хоменко І. В. - 3.6. Форми індуктивних міркувань

Індуктивне міркування - це міркування, в якому здійснюють перехід від знання про окремі предмети або частину предметів певного класу до загального знання про весь клас предметів.

Розрізняють кілька видів індуктивних міркувань. Серед них:

O міркування за схемою "повна індукція";

O міркування за схемою "неповна індукція".

Повна індукція - це індуктивне міркування, в якому на підставі наявності ознаки в кожного предмета певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Індуктивні міркування такого типу застосовують тільки в тих випадках, коли мають справу із закритими класами предметів: кількість предметів, що до них входять, є конечною і повинна легко піддаватися перерахуванню.

Форма міркування "повна індукція" має такий вигляд:

"Клас А Складається з предметів а1, а2... аП; а1 Належить ознака Р; а2 Належить ознака Р; аП належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А Належить ознака Р".

Слід зазначити, що повна індукція не є суто індуктивним міркуванням, оскільки за її допомогою на підставі істинних засновків можна отримати істинний висновок. Це означає, що застосовуючи схему міркування "повна індукція", людина може обгрунтувати вірогідне знання.

Неповна індукція - це індуктивне міркування, в якому на підставі наявності ознаки в частини предметів певного класу роблять висновок про їЇ Наявність у всього класу предметів.

Форма міркування "неповна індукція" має такий вигляд:

"Клас А Складається з предметів а1, а2... аП; а1 Належить ознака Р; а2 Належить ознака Р; аІ належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А Належить ознака Р".

Розрізняють два види неповної індукції:

O індукцію шляхом переліку (популярну індукцію);

O індукцію шляхом відбору (наукову індукцію).

Популярна індукція - це індуктивне міркування, в якому шляхом переліку встановлюють наявність ознаки в деяких предметів певного класу і на цій підставі роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Підставою висновку в популярній індукції є повторюваність одних і тих самих фактів за відсутності серед них протиріч. Можна робити узагальнюючий висновок про весь клас предметів на підставі неповної індукції такого виду тільки в тому випадку, коли при розгляді окремих предметів, що належать до цього класу, в кожного з них була наявна певна ознака.

Наукова індукція - це індуктивне міркування, в якому висновок роблять на підставі відбору необхідних та виключення випадкових обставин.

У науковій індукції висновок роблять на підставі встановлення того, що спостережувана ознака є суттєвою ознакою досліджуваних предметів. Простого перелічування наявності певної ознаки в предметів тут недостатньо.

У зв'язку з цим важливе місце в науковій індукції посідають методи встановлення причинних зв'язків. Виокремлюють п'ять таких методів.

1. Метод єдиної схожості

Форма: "Якщо обставина А Постійно передує появі явища а, Натомість інші обставини змінюються, то вона, ймовірно, і є причиною цього явища".

2. Метод єдиної різниці

Форма: "Якщо обставина А Має місце тоді, коли виникає явище а, І зникає, коли цього явища немає, а всі інші обставини залишаються незмінними, то обставина А, Ймовірно, є причиною явища а".

3. Об'єднаний метод схожості та різниці

Форма: "Якщо два чи більше випадків, коли виникає явище А, Схожі лише за однією обставиною А, І водночас два чи більше випадків, коли явище а Не виникає, відрізняються від попередніх лише тим, що в них відсутня обставина А, То вона, ймовірно, і є причиною явища а".

4. Метод супровідних змін

Форма: "Якщо зі зміною обставини А Змінюється явище а, А інші обставини при цьому залишаються незмінними, то, ймовірно, що обставина А Є причиною явища а".

5. Метод залишків

Форма: "Якщо складні обставини зумовлюють складне явище і відомо, що частина обставин викликає певну частину цього явища, то ті обставини, що залишилися, викликають частину явища, що залишилася".

Схожі статті




Еристика - Хоменко І. В. - 3.6. Форми індуктивних міркувань

Предыдущая | Следующая