Експериментальна психологія - Максименко С. Д. - Переваги і обмеження інтраіндивідуальних експериментальних планів

Інтраіндивідуальні плани, на відміну від міжгрупових,- це плани для однієї групи досліджуваних, яким у певній послідовності пропонуються різні за характером експериментальні випробування. Тому їх ще називають планами з повторюваними вимірюваннями залежної змінної. Ці плани є логічним розширенням ідеї співвіднесення груп (чи пар) з метою контролю організмених змінних. Цілком зрозуміло, що якщо одним і тим самим досліджуваним пропонуються різні впливи, то необхідність контролювати організмені побічні змінні повністю відпадає, проте виникає інша проблема - забезпечення контролю ефектів послідовності, що виникають завдяки пред'явленню одним і тим же досліджуваним різних випробувань з короткими інтервалами. Ми вже зупинялися на цій проблемі у попередньому розділі, коли розглядали прийоми контролю побічної варіативності, зокрема прийом контрбалансування у його трьох основних варіантах реалізації: інтрасуб 'сктному, інтрагруповому та рандомізованому. Пригадаємо, що інтрасуб'єктне контрбалансування зазвичай застосовується при двох рівнях незалежної змінної, а інтрагрупове і рандомізоване - при декількох з повторюваними вимірюваннями.

При всіх варіантах контрбалансування експериментальні випробування пред'являються у різних послідовностях (в різному порядку). А якщо це так, тобто якщо досліджувані одержують експериментальні випробування у різному порядку їх проходження, будь-які ефекти виявляються рівномірно розподіленими по всіх експериментальних умовах. Навіть якщо застосовуються, скажімо, чотири різних умови надання досліджуваним експериментального впливу (чотири рівні незалежної змінної"), є можливість варіювати порядок пред'явлення цих умов за допомогою так званого латинського квадрата, що має такий вигляд (див. рис. 5.1).

схема латинського квадрата для контролю ефектів послідовності в інтраіндивідуальних експериментальних планах

Рис. 5.1. Схема латинського квадрата для контролю ефектів послідовності в інтраіндивідуальних експериментальних планах

На рисунку показано, як кожна з чотирьох різних умов (рівнів) випробування (А, В, С, О) з'являється в усіх чотирьох порядкових позиціях і кожне випробування передує кожному іншому однакову кількість разів. Як зазначено у розділі 4, щоб забезпечити появу кожної з послідовностей рівнів незалежної змінної однакову кількість разів, дослідник повинен залучити вибірку, розмір якої є кратним чотирьом.

Статистичне опрацювання результатів досліджень, побудованих у відповідності з інтраіндивідуальними планами, здійснюється з урахуванням шкал, що застосовуються для вимірювання залежної змінної, і кількості різних експериментальних умов, у яких перебувають досліджувані. Зазвичай можна користуватися тими самими статистичними критеріями для опрацювання результатів дослідження, що побудоване за інтраіндивідуальним планом з двома рівнями експериментального випробування, яким ми користуємося для опрацювання даних досліджень міжгрупового типу дизайну з двома співвіднесеними (корельованими) групами. Якщо емпіричні дані отримані у шкалі інтервалів (або відношень), доцільно обрати t-критерій Стьюдента для співвіднесених груп, в інших випадках застосовуються інші тести (див. табл. 5.3).

Проте якщо ми обираємо інтраіндивідуальний план з багатьма рівнями, необхідно користуватися коваріаційним метолом аналізу за Фішером MANOVA для шкали інтервалів або критерієм її Фрідмана для даних у порядковій шкалі.

Переваги і обмеження інтраіндивідуальних експериментальних планів

Перевагою інтраіндивідуальних планів є забезпечення за їх допомогою контролю практично всіх побічних змінних, пов'язаних з досліджуваними. Цей підхід до планування вважають навіть більш ефективним, ніж план з корельованими парами або співвіднесеними групами в аспекті зниження помилкової варіативності [68, с. 147]. Зрозуміло, що можлива помилкова варіативність при застосуванні одних і тих самих досліджуваних у різних експериментальних умовах завжди буде меншою, ніж у дослідженнях з різними групами досліджуваних, навіть якщо вони корельовані. А коли знижується помилкова варіативність, знаменник у співвідношеннях для обчислення критеріїв t i Fзменшується, що сприяє підвищенню сенситивності статистичних критеріїв при встановленні рівнів значущості розбіжностей.

Ще одна важлива перевага цих планів пов'язана з можливостями скорочення розміру вибірки. Якщо всі досліджувані (без поділу на групи) проходять експериментальні випробування в різних умовах, потрібна вдвічі менша вибірка, ніж при застосуванні плану для двох співвіднесених груп. Отже, дослідження, побудоване за цим планом, потребує і менше часу.

Проте такі дослідження мають і певні обмеження. Післядія першого експериментального випробування може тривати досить довго, а може і зовсім не зникнути й впливати на перебіг наступного експериментального випробування, "забруднюючи" його ефект. З урахуванням загрози виникнення ефектів післядії інтраіндивідуальні експериментальні плани не можуть бути ефективними при дослідженні навчання, якщо не застосовувати деякі соціальні прийоми контролю.

Вибір експериментального плану

Вище ми розглянули основні види експериментальних планів з однією незалежною змінною. Кожний з них має свої переваги і недоліки. Виникає запитання: як обрати найбільш доцільний план для конкретного дослідження? На жаль, ми не можемо дати перелік спеціальних вказівок відносно цього, оскільки рішення про вибір експериментального плану залежить від конкретної дослідницької гіпотези, характеру проблеми, що вивчається, і попередніх даних щодо дослідження обраної проблеми. Але, можна дати деякі орієнтири, які будуть доцільними при виборі експериментального плану. Так, дослідження з декількома рівнями незалежної змінної вважаються більш ефективними, ніж з двома.

Щодо вибору процедури розподілу досліджуваних по різних рівнях експериментальних випробувань, то варто враховувати, що для порівняно численних вибірок найбільш прийнятою процедурою є рандомізація.

Якщо у вас немає можливості залучити велику вибірку і ви очікуєте, що ефект експериментального впливу може бути недостатньо виразним, краще віддати перевагу інтраіндивідуальним планам, тому що вони більш сенситивні для виявлення статистично значущих розбіжностей між різними умовами експериментального впливу. З іншого боку, якщо ви не можете забезпечити належний контроль ефектів післядії (пов'язаних з певною послідовністю різних експериментальних впливів) або якщо експериментальні завдання є складними і досліджувані повинні мати високу сумлінність при їх виконанні, краще використати план для співвіднесених груп.

Ще один фактор, що впливає на вибір експериментального плану, це кількість незалежних змінних. Вище ми розглянули тільки плани з однією незалежною змінною. Проте якщо ви зробите огляд сучасних психологічних журналів, то зрозумієте, що більшість публікацій у них присвячується описанню факторних планів з двома і більшою кількістю змінних. Тому в наступному розділі ми розглянемо їх детально.

Схожі статті




Експериментальна психологія - Максименко С. Д. - Переваги і обмеження інтраіндивідуальних експериментальних планів

Предыдущая | Следующая