Економічна теорія: Політекономія - Базилевич В. Д. - Форми доходу на ресурс "підприємницькі здібності"

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів грунтується на інших засадах, а саме:

- власниками економічних ресурсів у ринковій економіці є домогосподарства;

- є чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів:

O земля Створює ренту (Я);

O капітал (інвестиційні ресурси) - процент (і);

O праця - заробітну плату (ш);

O здатність до підприємництва - підприємницький дохід, Нижньою межею якого є Нормальний прибуток (Рп);

- величина доходу на кожний із зазначених вище факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

- такий принцип (закон) розподілу доходів справедливий як для найманих працівників, так і для землевласників, власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки вів забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного з факторів.

Розглянемо ближче зміст цього механізму в цілому.

Насамперед слід звернути увагу на те, що економічним механізмом розподілу в ринковій (капіталістичній) економіці є Ціна ресурсу, Яка визначає величину доходу. Ціна на ресурси за умов досконалої конкуренції визначається співвідношенням попиту і пропозиції. А попит і пропозиція на ресурси та рівень цін на ринку ресурсів є похідними від споживчого попиту та рівня цін на товари і послуги, які виробляються за допомогою цих ресурсів.

Наприклад, попит на програмістів визначається рівнем попиту на програмне забезпечення галузей економіки та домогос-подарств. До того ж усі економічні ресурси використовують в один час, і обсяг попиту на кожний з факторів залежить не тільки від рівня цін на певний ресурс, а й від рівня цін на інші фактори (еластичність попиту за ціною та перехресна еластичність попиту були описані у главі 8).

Сказане вище означає, що підприємець визначає, як йому вигідніше вчинити: найняти більше працівників чи збільшити обсяг фізичного капіталу залежно від величини граничного продукту, що забезпечуватиме приріст кожного з факторів на одну одиницю.

Підприємець може збільшувати чисельність найманих працівників до тих пір, поки грошова оцінка граничного продукту дорівнюватиме величині заробітної плати.

Конкретно механізм утворення ціни ресурсу праця ми розглянемо пізніше. Зараз же нам необхідно розглянути принцип (закон), що лежить в основі розподілу доходу на фізичний капітал і землю.

Визначення доходу на землю та фізичний капітал

Який же принцип (закон) розподілу визначає дохід на землю й капітал? Маржиналізм визначає ресурс "Земля" як природний фактор, необхідний для виробництва продуктів, а "капітал" (споруди, будівлі, устаткування) як такий, що вироблений та нагромаджений у минулому, а використовуються зараз для виробництва нових товарів та послуг.

Земля і капітал як економічні ресурси можуть бути продані, а можуть здаватись у користування на певний час за плату. У першому випадку має місце Соціальне відчуження факторів, Яке передбачає зміну їх власника, у другому - функціональне відчуження, що не передбачає зміни власника. Воно грунтується на зміні користувача певних ресурсів й означає продаж не ресурсів, а права на користування Послугами, Які надаються завдяки використанню певних ресурсів.

Купівля землі і капіталу передбачає плату (ціну) за придбання цих ресурсів у власність на невизначений час.

Купівля права на користування послугами землі та капіталу реалізується через таку ціну, яка набуває форми Ренти і процента.

Рента (від лат. reddо) в перекладі означає "повертати, сплачувати". У сучасному розумінні цей термін означає дохід від землі, який регулярно отримують їх власники, не займаючись підприємницькою діяльністю.

Ціна землі Як форми доходу є похідною від величини ренти, що € ціною за право на тимчасове використання споживчих властивостей ресурсів.

Ціна ренти на землю визначається граничним продуктом землі. Це означає, що фірма буде збільшувати обсяг використання цього фактора доти, доки вартість граничного продукту від нього не зрівняється з ціною ренти.

Величина доходу від використання праці, землі й капіталу визначається величиноюїхнього граничного внеску у виробництво певних товарів чи послуг.

Якщо ж продаються на ринку ресурсів не послуги, а самі ресурси (земля), то ціна землі залежать:

А) від поточної вартості її граничного продукту;

Б) від вартості її граничного продукту в майбутньому.

Це означає, що ціна землі є Дисконтованою поточною ціною ренти. Іншими словами, ціна землі прямо пропорційна величині ренти й обернено пропорційна величині процентної ставки. Це означає, що власник землі продасть її за ціною, яка не повинна бути меншою, ніж відсоток, який він отримає, альтернативно розмістивши виручений від продажу грошовий капітал (у цьому випадку на рахунку в банку).

Конкретні форми рентних доходів розглядаються у главі 12 "Ринкові відносини в аграрному секторі економіки".

Сучасна економічна теорія поняття Ренти Застосовує не тільки стосовно землі, а й щодо фізичного капіталу, найманої праці та підприємницьких здібностей, якщо пропозиція цих ресурсів нееластична. Наприклад, видатні співаки, шахісти, спортсмени, програмісти, як і видатні організатори виробництва, а також капітальні ресурси, які не можуть бути довільно збільшені впродовж певного часу, так і земля з особливими якостями приносять монопольний рентний дохід (ренту). Докладніше зміст економічної ренти у структурі заробітної плати розглядається в § 5.

Разом з тим фізичний капітал як фактор виробництва, на відміну від землі, пропозиція якої визначається не самою економічною системою, а чинниками, що знаходяться поза її межами, Створюється самою економічною системою З метою примноження та прискорення створюваних за допомогою фізичного капіталу нових товарів і послуг. Для того, щоб підкреслити відмінність між Економічною рентою на природні ресурси, пропозиція яких нееластична, Та величиною орендної плати (ренти) на капітал, пропозиція якого еластична, Дохід на капітал називають річною процентною ставкою.

На відміну від теорії К. Маркса, де Прибуток (дохід на капітал) набирає р>орми підприємницького доходу (доходу функціонального капіталіста) і позичкового відсотка (доходу позичкового капіталіста), сучасна економічна теорія розглядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу.

Пояснюється такий підхід тим, що за сучасних умов, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як процент грошового капіталу. Якщо, приміром, річна процентна ставка дорівнює 8 %, а загальна вартість капітальних благ оцінюється в 1 млн грн, то річний дохід на капітал, відповідно, становитиме 80 тис. грн;

(І 000 000-8 °/<Л

1 іоо % ; o

Класична та кейнсіанська теорії по-різному підходять до проблеми визначення процентної ставки. Загалом у теорії для розуміння факторів, що визначають відсоткову ставку, використовують поняття "чиста процентна ставка".

Чиста процентна ставка - це ціна, яку необхідно заплатити за отримання грошової позики з метою реалізації проекту без будь-якого ризику.

Прихильники класичної економічної теорії вважають, що Ставка процента Визначається Продуктивністю (попитом на інвестиційні ресурси) та ощадливістю (пропозицією заощаджень). Графічна точка перетину кривих заощаджень та інвестицій є рівноважною ставкою процента. Норма доходу від фізичних і фінансових активів має тенденцію до вирівнювання, утворюючи таким чином єдину ринкову процентну ставку.

Форми доходу на ресурс "підприємницькі здібності"

Досі ми розглядали форми факторних доходів власників капіталу і землі, які не займаються підприємницькою діяльністю (або незалежно від того, займаються вони підприємницькою

Діяльністю чи ні). Тепер розглянемо, яких же форм набуває дохід підприємця.

Величина доходу підприємця, як і власників інших ресурсів, визначається граничним продуктом ресурсу "здатність до підприємництва*'.

Винагорода, яку отримує підприємець, набирає форми підприємницького доходу, або прибутку, нижньою межею якого є нормальний прибуток. Окрім того, підприємницький дохід може включати і економічний прибуток.

Дохід підприємця Є платою за організаційну та управлінську діяльність, новаторство і ризик.

Нормальний прибуток Визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від можливих альтернативних варіантів використання здібностей підприємця, тобто це альтернативні, або неявні, затрати. Отже, нормальний прибуток є елементом затрат і набуває форми винагороди за використання підприємцем покладених на нього функцій.

Економічний прибуток - чистий прибуток, який залишається після вилучення з виторгу від реалізації всіх затрат, зокрема і нормальний прибуток.

Економічний прибуток - це власність підприємця, але він використовує його не тільки для особистих цілей, а й спрямовує на розвиток виробництва, вирішення певних соціальних проблем тощо.

За маржиналістською концепцією розподілу доходів, первинний процес формування факторних доходів здійснюється на ринку ресурсів, а власниками ресурсів є домогосподарства, які, зокрема, пропонують капітал фірмам. Насправді власниками капіталу виступають підприємства, які його і використовують у процесі виробництва. Саме підприємства одержують дохід на капітал, який потім в певному обсязі різноманітними шляхами переходить до домогосподарств.

Форми доходу на капітал, які отримують домогосподарства

Дивіденди - виплати акціонеру компанією у формі готівки (cash) або у формі акцій (schare). Грошовий дивіденд - це платіж із прибутку компанії після сплати нею встановленого

Податку на прибуток корпорації та процентів за борговими зобов'язаннями. Зазвичай, дивіденд визначається у процентах від номінальної вартості звичайної акції, а останнім часом дедалі частіше в абсолютному обсязі на одну акцію.

Відсотковий дохід - це дохід, який виплачується власникам цінних паперів і банківських депозитів.

Завдяки перерахованим вище видам доходів домогосподарства беруть участь у привласненні частини доходу на капітал.

Ринковий механізм визначення винагороди найманого працівника, землевласника і власника капіталу грунтується на взаємодії попиту й пропозиції цих факторів.

У зв'язку з тим, що принцип, який лежить в основі формування факторних доходів, ми розглянули в загальному плані, для того щоб зрозуміти механізм розподілу за цим принципом, розглянемо його на прикладі одного ресурсу "праця". Для інших ресурсів цей механізм такий самий і не створює труднощів при застосуванні.

Для цього нам необхідно ретельніше розглянути процес формування попиту і пропозиції на ресурс "праця" та механізм встановлення ринкової ціни праці, а також дослідити вплив інституційних чинників (держави та профспілок) на ринок праці.

Схожі статті




Економічна теорія: Політекономія - Базилевич В. Д. - Форми доходу на ресурс "підприємницькі здібності"

Предыдущая | Следующая