Екологія - Васюкова Г. Т. - 7.7. Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища

Управління охороною навколишнього середовища полягає у здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозування, екологічної експертизи, контролю, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності для охорони, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища. Державне керування в галузі охорони навколишнього середовища виконує Кабінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів і спеціально уповноважені державою органи. До них, насамперед, відноситься Міністерство охорони навколишнього середовища України, яке здійснює комплексне надвідомче управління в галузі охорони навколишнього середовища, державний контроль за охороною і використанням земель, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, за додержанням норм екологічної безпеки. Це Міністерство здійснює державну екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил, проектів на будівництво, реконструкцію підприємств та інших об'єктів, які негативно впливають на стан навколишнього середовища і здоров'я людини; воно може обмежити або припинити діяльність об'єктів і підприємств, експлуатація яких здійснюється з порушенням діючого законодавства про охорону навколишнього середовища.

Функції охорони і використання окремих об'єктів природи виконують і відповідні міністерства, і державні комітети: землі - Державний Комітет України по земельних ресурсах; надр - Державний Комітет України по геології і використанню надр; лісу і тваринного світу - Міністерство лісового господарства України; контроль за дотриманням санітарних норм навколишнього середовища - Міністерство охорони здоров'я України тощо. Велике значення в справі охорони навколишнього середовища останнім часом починають відігравати громадські організації.

Громадські природоохоронні об'єднання мають право: розробляти і пропонувати свої природоохоронні програми; утворювати фонди охорони природи; брати участь у проведенні державними органами перевірок виконання підприємствами, установами і організаціями природоохоронних планів і заходів, дотримання вимог відповідного законодавства; проводити громадську екологічну експертизу тощо.

Суперечки з питань навколишнього середовища вирішуються в судовому порядку, арбітражним судом, Радами народних депутатів у встановленому Законами України порядку. Міри реагування контрольних органів за порушення екологічних нормативів такі:

1. Рекомендувати підприємствам обмежити скидання в навколишнє середовище шляхом введення або поліпшення очисних споруджень; накласти штраф, покарати адміністрацію.

2. Призупинити або заборонити будівництво, яке відбувається з порушенням екологічного законодавства.

3. Заборонити реалізацію проектів будівництва, які не пройшли екологічної експертизи.

4. Заборонити випуск і реалізацію продукції, яка не відповідає екологічним нормативам.

7.7. Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища.

Після утворення Європейського Економічного Союзу (1987 року), отримує поширення ініціатива Франції в галузі сумісної міждержавної охорони природи. Вона стала поштовхом для створення багатьох видів міждержавних структур. ЄЕС, потім Європейська Рада (ЄР) з 1973 року послідовно розробили та реалізували чотири програми з охорони довкілля. Протягом останніх десятиріч намітилася чітка тенденція вирішення багатьох питань екологічної безпеки на міждержавному рівні.

Міжнародна-правова охорона навколишнього середовища - це сукупність принципів і норм міжнародного права, що регулюють дії держав по запобіганню й усуненню збитку навколишньому середовищу від різних джерел, а також по раціональному використанню природних ресурсів.

Розвиток міжнародного права по охороні навколишнього середовища (МПОС) відбувається в основному договірним шляхом. За даними програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) у даний час зареєстровано 152 багатосторонніх договори в цій галузі.

З них можна відзначити такі:

1.Захист глобального навколишнього середовища від ядерного зараження регламентується Конвенцією про фізичний захист ядерних матеріалів (1980 p.), Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерну аварію (1986р.) і Конвенцією про допомогу у випадку аварії або радіаційної аварійної ситуації (1986 p.).

2.3ахист навколишнього середовища від збитку в результаті використання військових засобів, передбачений Договором про заборону випробувань ядерної зброї під водою (1963) і у космічному просторі (1976 p.), Конвенцією про контроль за трансграничним переміщенням небезпечних відходів і їхнього використання (1989 p.).

3. Захисту атмосфери від забруднень присвячена Віденська конвенція про охорону озонового прошарку (1985 р.) і Монреальський протокол до неї (1987 p.), рамкова Конвенція про зміну клімату (1992 p.).

4. Ряд регіональних договорів присвячені захисту міжнародних прісноводних басейнів (Рейна, Амазонки й ін.); захисту флори і фауни присвячені ряд Конвенцій, прийнятих у 1972р., 1979 р., 1985 р., 1992

5.Необхідно згадати такі регіональні договори по охороні морів як: Конвенція про захист Середземного моря від забруднень (Брюссель 1976 p.), Угода про співробітництво по боротьбі з забрудненнями Північного моря нафтою й іншими шкідливими речовинами (1983 p.), Конвенція про захист морського середовища басейну Балтійського моря (Хельсінкі 1992 р.) і інші.

Особливістю міжнародного права по захисту навколишнього середовища є помітна роль міжнародних актів (декларацій, стратегій, принципів поводження і т. п.), що часто називаються "м'яким правом". Типовою у цьому плані є Стокгольмська Декларація ООН із проблем навколишнього середовища 1872 p., яка вперше на глобальному рівні визначила підходи до вирішення екологічних проблем. Не володіючи обов'язковою юридичною чинністю, декларація безумовно має великий вплив. Аналогічно може бути оцінений, документ Конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку 1992 р. - Декларація Ріо-де-Жанейро (оновлене склепіння узгоджених принципів міжнародного співробітництва по охороні навколишнього середовища).

Україна приєдналася до всіх видів Міжнародного співробітництва в галузі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. Міністерство охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України підтримує робочі контакти з Європейською економічною комісією ООН, Всесвітньою метеорологічною організацією, програмами ООН по охороні навколишнього середовища (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ЮНИДО і т. д.). Воно організовує і контролює виконання 25 міжнародних договорів, конвенцій і протоколів в галузі охорони навколишнього середовища, укладених за участю України.

Україна активно співпрацює з експертами в галузі охорони навколишнього середовища Всесвітнього банку, Європейського банку реконструкції і розвитку глобального екологічного фонду. Україна включена в розробку міжнародних проектів по Чорному морю, басейну Дунаю і т. д.

Питання для самоконтролю:

Які основні завдання екологічного законодавства? Визначте основні етапи в історії правового регулювання відносин у сфері взаємодії суспільства і природи. Що таке екологічні нормативи і стандарти? Які головні джерела соціоекологічного права в Україні? Назвіть основні екологічні права громадян. Які види еколого-правової відповідальності Ви знаєте?

Література:

1. Андрейцев В. І. Екологія і закон: Екологічне законодавство України.-К.: Юрінком Інтер, 1998.

2. Водний кодекс України, 1972.

3. Закон України "Про охорону навколишнього середовища" від 25 липня 1991.

4. Закон України "Про тваринний світ", 1993.

5. Кодекс про надра України 1994

6. Конституція України від 28 липня 1996
Лісовий кодекс України, 1994.


Схожі статті




Екологія - Васюкова Г. Т. - 7.7. Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища

Предыдущая | Следующая