Екологія - Потіш Л. А. - 6.6. Пустелі

Пустелі формуються в умовах континентального клімату з різкою перевагою випаровування над опадами. Розташовані вони головним чином у тропічному та субтропічному поясах. Типова пустеля - це спекотна, суха територія. Так, у пустелі Сахара зареєстрована температура повітря у затінку +58° С, у каліфорнійській пустелі Долина Смерті -1-56,5° С. У зв'язку з континентальним положенням, пустелям характерні значні добові коливання температур. Уночі в тій самій Сахарі прохолодно і температура може знижуватися до+10-12"С. Кількість опадів не перевищує 250 мм на рік, а перевищення випаровування над опадами у 5-6 разів робить клімат вкрай посушливим. У світі пустельні екосистеми займають 48,8 млн. кв. км, що становить 32% суходолу. Якщо до них ще приєднати близькі екосистеми напівпустель, то в сумі вони охоплюватимуть 43% суходолу. Найбільші пустелі світу - Сахара (7 млн. кв. км) та Лівійська пустеля в Африці (2 млн. кв. км), Гобі в Азії (1 млн. кв. км), Великий Басейн в Америці (1 млн. кв. км). За характером грунту пустелі підрозділяються на піщані, глинисті, кам'янисті, солончакові та ін. Грунтовий покрив малопотужний. Гуміфікація проходить дуже повільно через нестачу рослинного матеріалу та низьку вологість. Рослинний покрив пустель сильно зріджений. Біопродукція низька: запаси біомаси сягають до 2,5 тонн/га сухої органічної речовини.

Життєві форми рослинних організмів вирізняються своєрідністю, що виробилася в результаті тривалої еволюції, ефективного отримання вологи та її економної витрати. Більшість рослин пустель дрібнолисткові, часто замість листків вони мають луски або колючки. На поверхні самих рослин розвивається потужний прошарок кутикули або кори. Листки в багатьох випадках сильно опушені. Кореневі системи рослин, типових для пустель, проникають у грунт на глибину 3-10 м. В окремих бобових чагарників коріння проникає на глибину до ЗО м. Багатьом пустелям властива весняна синузія ефемерів та ефемероїдів, весь цикл активного росту та розмноження яких пов'язаний з коротким весняним, але найбільш вологим періодом року.

Особливим елементом екосистем пустель є оази, що знаходяться в дельтах річок та поблизу інших джерел води. В оазах рослинність утворена, головним чином, культурними формами, оскільки оази здавна були основним місцем поселення людини в пустелях. Вздовж річок у долинах ростуть в основному тополі, тамариск, лох, обліпиха. Домінуючі види рослин пустель залежать від типу грунту та географічного положення самих пустель.

В азіатських пустелях деревно-чагарникові форми представлені саксаулами, джузганом та дроком. Трави порівняно нечисленні. Це різні види аристиди та полину.

Пустелям Американського континенту притаманні різновиди кактусів та агав, які запасають воду в стеблах і листках. Злаки представлені бізоновою травою. У місцях з трохи сприятливішим водним режимом пустелі переходять в напівпустелі. Зовні це проявляється в більш щільному злаковому рослинному покриві. Річна біопродукція тут вища. Тваринний світ екосистем пустель бідний. Він, так само як і рослинність, сформувався під впливом дефіциту вологи. Тільки під час весняних та осінніх перельотів тут вирує життя: з'являються зграї качок, гусей, журавлів та інших птахів. Корінні види тварин пустель тісно пов'язані з грунтом, де вони знаходять вологу та захист від спеки. Це плазуни, гризуни, терміти та земляні комахи. Багато видів тварин виробили здатність зберігати вологу у жирових депо. Деякі види тварин залишають пустелю на період найспекотніших місяців, перебираючись на території, більш вологі та прохолодні. Активність тварин пустель проявляється у нічні прохолодні години. Вдень тварини ховаються чи у грунті, чи, навпаки, піднімаються на верхівки гілок чагарників і дерев, де повітря прохолодніше порівняно з піском, розпеченим сонцем. У норах гризунів велика кількість птахів влаштовує свої гнізда. Основні фітофаги пустель - верблюди, гризуни та черепахи.

Листя активно поїдається різними видами саранових. Невелика кількість видів пристосувалася до поїдання коріння (ризофаги). Хижаки представлені шакалами, гієнами. В пустелі Африки заходять леви.

Детритний трофічний ланцюг екосистем пустель представлений термітами, чорнишами та скарабеями. Тварини пустель завжди тяжіють до водойм. Внаслідок їх незначної кількості тварини змушені багато пити про запас. Вода, здобута з великими труднощами, використовується бережливо: з метою запобігання втрат води тіла тварини мають товстий хітиновий (комахи) або роговий (плазуни) покрив. Але в будь-якому разі випаровування необхідне для охолодження тіла. Тому у багатьох видів спостерігається швидке дихання, роти та дзьоби завжди відкриті. Саме з цієї причини вуха у тушканчиків та зайців великі. Деякі види взагалі не п'ють воду, задовольняючись тією водою, яку отримують з їжею (рослинною чи тваринною). Існують дуже цікаві способи забезпечення молодняка водою.

Чиста біопродуктивність у пустелях не перевищує 0,2 кг/м2 на рік, при цьому 75% біомаси зосереджено у грунті.

Сучасні екосистеми пустель несуть значний відбиток діяльності людини.

Інтенсивне випасання худоби та інші види господарської діяльності сильно порушили рослинний покрив та збіднили тваринний світ.

Схожі статті




Екологія - Потіш Л. А. - 6.6. Пустелі

Предыдущая | Следующая