Екологічне право України - Шуміло О. М. - 5. Право власності на ліси

Згідно зі ст. 7 ЛК України, ліси, які ростуть в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених КУ. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності знаходяться всі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі КМ України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що знаходяться у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законодавством.

Ліси в Україні можуть перебувати також у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Вони можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Зацікавлені особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. Право приватної власності на ліси зацікавлених осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їхньої державної реєстрації. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку. Це право підлягає державній реєстрації згідно із ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Іншими словами, в Україні існує правило - власник приватної землі є власником приватного лісу.

Таким чином, за загальним положенням на правах приватної власності може бути ліс, якщо він відповідає трьом чинникам:

- він знаходиться у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (наприклад, сільськогосподарських кооперативів);

- лісова ділянка є замкненою;

- загальна площа земельної лісові ділянки не перевищує 5 гектарів.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство" землі лісового фонду, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватись у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів - ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

Однак ЗК України у п. 13 Розділу X Перехідних положень вводить обмеження на період до 1 січня 2015 р. щодо громадян та юридичних осіб, які можуть набувати права власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.

Це обмеження щодо загальної площі сільськогосподарських земель, і в тому числі лісової ділянки, яка може належати на праві приватної власності, підкріплене також положеннями ст. 325 ЦК України, яка прямо вказує на те, що законом може бути встановлене обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

В Україні поки що існує обмеження щодо права приватної власності на ліси іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Відповідно до ЛК України, ліси, одержані ними у спадщину, підлягають відчуженню протягом одного року. Прикладом застарілості цього положення і його неприйняття світовою спільнотою може бути Звіт робочої групи з питань вступу України до світової організації торгівлі, у п 31 якого вказується на те, що у відповідь на конкретне запитання представник України сказав, що іноземний інвестор не може володіти лісом в Україні, посилаючись на ст. ст. 7 і 10 ЛК України.

Громадяни та юридичні особи, у приватній власності яких є ліси, мають право:

1) власності на лісові ресурси та їхнє використання в порядку, визначеному ЛК України;

2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;

4) споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані:

1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до ЛК України;

2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їхніх корисних властивостей та покращення родючості грунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;

3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їхньої охорони, захисту та відтворення;

5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;

6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів та об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Ці переліки не є вичерпними, і законодавством можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.

Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.

Схожі статті




Екологічне право України - Шуміло О. М. - 5. Право власності на ліси

Предыдущая | Следующая