Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - Особливі умови договору комерційної концесії (обмеження прав сторін за договором комерційної концесії)

Можливе встановлення певних обмежень прав сторін. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії по суті також є їх додатковими обов'язками. Однак специфіка цих обов'язків міститься не стільки в їх диспозитивній природі, скільки в тому, що вони спрямовані на обмеження конкуренції, а отже, можуть вступити в суперечність з антимонопольним законодавством. Адже розширення збуту певних товарів (робіт, послуг) не завжди сприяє розширенню конкуренції. Задля запобігання порушення антимонопольних правил ЦК розділяє обов'язки (або обмеження прав, що одне й те саме) сторін договору комерційної концесії на дві групи.

Перша група - обмеження, встановлення яких в договорі можливе, але вони можуть бути визнані недійсними за вимогою антимонопольного органу чи іншої зацікавленої особи, якщо ці умови з урахуванням стану відповідного ринку й економічного стану сторін суперечать антимонопольному законодавству (заперечні обмеження), а саме:

А) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або ж утримуватись від власної аналогічної діяльності на цій території. Головну роль у застосуванні цього правила відіграє тлумачення слова "аналогічні", яке використовується стосовно комплексу виключних прав або діяльності правоволодільця. Якщо "аналогічні" означає повністю тотожні, то діяльність або комплекс прав буде іншим при зміні будь-якого, навіть незначного компонента. Проте законодавець під словом "аналогічні" все ж мав на увазі інший зміст - "в основних (суттєвих) частинах такі ж (подібні)". Тільки за такого тлумачення можна вести мову про реальний обов'язок, який покладається на правоволодільця. Правда, тоді цей термін перетворюється тільки на оціночну категорію, про наявність або відсутність якої висновок може зробити суд. Тому договір комерційної концесії, який містить такий обов'язок правоволодільця, повинен мати і його тлумачення. У противному разі можуть виникнути складні проблеми.

Проте ситуація має ще один аспект. Чи можна включити в договір обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам жодного права, які надані цьому користувачеві, або забороняти вести діяльність, яка не аналогічна діяльності користувача, але стосується використання виключних прав? На це запитання можна дати позитивну відповідь. Адже комплекс виключних прав, що надається користувачеві, може бути наскільки завгодно широким або вузьким (як і його аналог) і тому правоволоділець, відмовляючи собі у можливості надати кому-небудь аналогічні права, тим самим може заборонити передавати будь-які права. Такі міркування можна використовувати і для обгрунтування можливості правоволодільця прийняти на себе обов'язок не вести будь-якої діяльності на певній території;

Б) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору комерційної концесії щодо підприємницької діяльності, котру здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав. Заборона конкуренції, що складає зміст цього обов'язку, може виявлятися в обмеженні кількості, асортименту, ціни товарів (робіт, послуг), що продаються (виконуються, надаються) на цій території, в необхідності узгоджувати порядок ведення підприємницької діяльності і т. ін. Оскільки наявність або відсутність конкуренції - це також оціночне поняття, бажано в договорі досить детально описувати, які саме дії користувачу не дозволені;

В) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця. Тлумачення цього обмеження подібно тому, що надане в пункті "а";

Г) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також внутрішнє і зовнішнє оформлення. Правоволоділець буде особливо зацікавлений у включенні в договір такого обов'язку, якщо і він, і користувач діятимуть на одній території. Це дозволить правоволодільцю уникнути несприятливого сусідства і тим самим сприяти своєму комерційному успіху. В інших випадках включення в договір такого обов'язку має на меті, як правило, забезпечити однакове розташування і оформлення приміщень, де продаються товари (виконуються роботи, надаються послуги) з допомогою одних і тих самих засобів індивідуалізації.

Заперечні обмеження, що внесені в договір комерційної концесії, можуть бути визнані судом недійсними. Це невипадково. Адже головною ознакою монополістичної дії (правопорушення) є факт обмеження конкуренції, яка залежить від стану ринку в тій чи іншій сфері діяльності, що заздалегідь нікому невідома. Тому багато заперечних обмежень цілком можуть бути визнані недійсними із зворотною силою.

Перелік заперечних обмежень є відкритим, тобто таким, що суперечить антимонопольному законодавству і, отже, недійсними можуть бути визнані інші обмеження, встановлені договором комерційної концесії.

Друга група - обмеження, включені в договір комерційної концесії, прямо заборонені законом (нікчемні обмеження), а саме:

А) право правоволодільця визначати ціну товарів (робіт, послуг), які виконуються (надаються) користувачем, або встановлювати максимальну й мінімальну межу цієї ціни. У цьому разі мова повинна йти тільки про такі ціни (межі цін), які виражені у твердій валюті. Орієнтовні ціни, так само як мінімальна і максимальна норма рентабельності при встановленні цін, можуть бути встановлені договором;

Б) обов'язок користувача продавати товар (виконувати роботу, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, зазначеній у договорі. У той же час допустимо включити в договір обов'язок користувача діяти тільки на території, яка за ним закріплена. Таким чином, це обмеження стосується лише випадків надання переваги (або дискримінації) якій-небудь категорії споживачці на цій території, що прямо заборонено антимонопольним законодавством. На жаль, у ч. 3 ст. II22 ЦК закралася помилка й законодавець, вказуючи на цю умову договору, механічно пропустив словосполучення "є нікчемною", надавши фактично цій умові протилежного смислу. Маємо надію, що у найближчому майбутньому ця помилка буде виправлена, а поки що в цій частині залишається керуватися духом, а не буквою закону.

Якщо такі обмеження включені в договір, то відносно них починаються наслідки недійсності нікчемної угоди. Ці обмеження прав сторін визнаються неіснуючими і тому не повинні виконуватись. Однак угоди, укладені користувачем з його споживачами задля виконання нікчемних обмежень (наприклад, з указаною правоволодільцем ціною), тільки за наведених обставин назвати недійсними неможливо.

Перелік нікчемних обмежень, на відміну від тих, що оспорюються, є закритим.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - Особливі умови договору комерційної концесії (обмеження прав сторін за договором комерційної концесії)

Предыдущая | Следующая