Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - Глава 57. Публічна обіцянка винагороди

Глава 57. Публічна обіцянка винагороди
1. Загальні положення

Основним джерелом виникнення цивільно-правових зобов'язань виступає договір. Водночас, поряд з договорами, підставами виникнення зобов'язань виступають і односторонні правочини, для юридичної завершеності і дійсності яких достатньо вираження волі однієї особи. До таких правочинів належить, зокрема, публічна обіцянка винагороди за передання відповідного правового результату.

На відміну від ЦК УРСР, який передбачав лише один вид зобов'язання з публічної обіцянки винагороди - публічний конкурс, ЦК України, крім того, також врегульовує правовідносини щодо публічної обіцянки винагороди, які не пов'язані з проведенням конкурсу. Таким чином, можна виділити два типи зобов'язань з публічної обіцянки винагороди: без оголошення конкурсу і за результатами конкурсу.

Закріплення Кодексом новел і деталізація існуючих раніше норм щодо публічної обіцянки винагороди спричинені постійно зростаючим значенням цього інституту в сучасних умовах. На відміну від договору, оголошення про винагороду не передбачає попереднього визначення сторони, уповноваженої виконувати роботу або надавати послугу, в якій заінтересований замовник (крім випадку проведення закритого конкурсу). Тому суб'єктний склад осіб, що діють в інтересах замовника, як правило, заздалегідь не визначений. Це надає заінтересованій особі можливість залучати до виконання певних дій надзвичайно широке коло суб'єктів і, відповідно, значно збільшує її шанси на досягнення бажаного правового результату.

Кожен із вищезазначених видів публічної обіцянки винагороди має низку спільних та відмінних рис. Спільним є те, що з ініціативою досягнення відповідного результату виступає особа, заінтересована у здійсненні однієї або комплексу дій з боку суб'єкта, який відізветься на оголошення. Особа, з односторонніх дій якої виникає зобов'язання щодо публічної обіцянки винагороди, визначає умови, зміст, строк виконання завдання, форму та розмір винагороди. Результатом, який вимагається, може бути, наприклад, знайдення людини або речі, надання інформації, створення рекламного слогану, написання літературного твору, запропонування технічного рішення тощо. Винагорода може бути обіцяна лише за досягнення правомірного результату. Особа, яка відізвалася на оголошення і досягла передбаченого результату, вправі вимагати одержання матеріальної винагороди.

Оскільки право на одержання винагороди ставиться в залежність від виконання певного завдання, може скластися враження, що правочин щодо публічної обіцянки винагороди є правочином з відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України. Проте ні публічна винагорода, ні публічний конкурс умовними правочинами бути визнані не можуть, адже певна обставина в правочині з відкладальною умовою має значення другорядне, оскільки може настати або не настати, а в правочинах, що коментуються, обіцяння винагороди та досягнення результату - обов'язкові елементи юридичного складу, які визначають саму сутність даних правочинів і без яких останні не можуть набути юридичної завершеності. Крім того, за змістом ст. 212 ЦК України умовні правочини можуть вчинятися за участю хоча б двох осіб (тобто є дво - або багатосторонніми - договорами), в той час як до юридичного складу зобов'язання з публічної обіцянки винагороди включаються два односторонніх правочини - обіцянка винагороди і передання обумовленого в оголошенні результату.

Як уже зазначалося, особа, яка відзивається, за загальним правилом завчасно не є персоніфікованою. Разом з тим, при проведенні конкурсу його організатор вправі обмежити суб'єктний склад його учасників, наприклад, особами певної професії, віку, особами - споживачами певних товарів, робіт, послуг тощо.

Не викликає заперечення і односторонній характер публічної обіцянки винагороди і публічного конкурсу.

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу і за результатами конкурсу, будучи різновидами одного і того самого правового інституту, все ж мають чимало відмінностей. Ці відмінності покладені в основу структурного розподілення норм, що регулюють публічну винагороду і публічний конкурс.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - Глава 57. Публічна обіцянка винагороди

Предыдущая | Следующая