Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 2. Право спільної часткової власності
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК спільна часткова власність - - це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. У науковій літературі питання щодо правової природи частки власника у спільній власності є спірним. Проблеми виникають при вирішенні питання, у чому саме власнику належить частка. Склалося три основні точки зору щодо цього. Згідно із першою кожному із співвласників належить частка у праві власності на майно: друга полягає у тому, що кожному із співвласників належить ідеальна частка в самому майні, а третя, що кожному із співвласників належить частка у вартості майна.
Кожна з указаних концепцій має свої переваги та недоліки. Втім найбільш прийнятною вбачається перша з них, відповідно до якої кожному зі співвласників належить частка у праві власності на річ. Саме вона знайшла своє закріплення в ЦК. Ця концепція є найбільш аргументованою. Відповідно до неї кожному зі співвласників спільної часткової власності не може належати частка самого майна навіть ідеальна. Інакше, кожен із співвласників по суті був би власником свого особистого "шматочка" майна (речі), і його право не поширювалося б на інші "шматочки", тому що вони належать іншим співвласникам. Навпаки, ідея спільної часткової власності в тому і полягає, що майно належить усім співвласникам одночасно. Тому, наприклад, зменшення майна внаслідок його пошкодження тягне за собою наслідки щодо всіх співвласників, а не одного чи кількох із них. Кожен із співвласників несе збитки пропорційно до своєї частки у праві власності на майно.
Не може визначатися також право на частку як право співвласника на частку у вартості майна (речі). У цьому випадку майно змішується з його вартістю, а це різні явища. Якщо один із співвласників виділяє свою частку, він прагне отримати частку майна, а не його вартості. І тільки якщо це неможливо (наприклад, коли така частка є дуже малою), як інший замінний варіант мова може йти про грошову компенсацію. Закон не забороняє й іншу ситуацію. Один із співвласників за своїм бажанням може вкласти у спільне майно власні кошти. Унаслідок цього його вартість може зрости, але такий співвласник може і не ставити питання щодо збільшення своєї частки у праві спільної власності. Тому вона залишиться незмінною.
Безумовно, концепція, відповідно до якої кожному зі співвласників належить частка у праві власності на майно, теж має свої слабкі сторони. Річ у тім, що право - це єдине явище і воно не може поділятися на частки, навіть якщо воно належить декільком особам одночасно. Тому термін "частка у праві" є цілком умовним. Разом із тим ця концепція дозволяє більш-менш послідовно вирішувати теоретичні та практичні проблеми права спільної власності.
Частка, яка належить співвласникові у праві власності на майно, мас назву ідеальна частка. Поряд з цим у праві існує поняття реальної частки. Ця частка розглядається як частка не у праві на майно, а безпосередньо в майні (речі). Таким чином, ідеальними є частки у праві власності на річ, а реальними - частки майна в натурі. Такий розподіл понять хоча і викликає певні теоретичні зауваження, має важливе практичне значення. Передусім він має сенс при визначенні порядку користування спільним майном, виділі частки із спільного майна або його поділі. Так, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі (реальна частка), яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ідеальна частка). Кожен із співвласників майна має право на виділ із нього частки в натурі (реальна частка), яка відповідає його частці у праві власності на майно (ідеальна частка) тощо.
Існує декілька правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності.
По-перше, частки співвласників визначаються арифметично (1/2, 1 /3,25/57 і т. ін.). Це дає змогу конкретизувати обсяг прав кожного із них у процесі функціонування або припинення спільної часткової власності, а також у разі зміни суб'єктного складу спільної власності і відповідного зменшення або збільшення частки кожного із співвласників.
По-друге, у ч. 1 ст. 357 ЦК закріплено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом. Наприклад, співвласники за взаємною домовленістю можуть встановити нерівний розмір своїх часток у праві на майно. Підставою для цього можуть служити різні життєві обставини. Перш за все нерівність часток виникає у зв'язку з різницею вкладів співвласників у придбання, виготовлення або спорудження спільного майна. Якщо особи зробили різні внески у придбання речі (будинку, садиби, автомобіля тощо), то відповідно до внеску кожного з них вони вправі встановити розмір часток у праві на річ.
Утім може статися, що внески співвласників були нерівними, але вони заздалегідь не домовилися про встановлення різного розміру своїх часток у праві на майно, не визначили їх. Якщо у майбутньому виникне питання або спір щодо визначення часток одного або декількох зі співвласників на майно, то воно має вирішуватися з урахуванням вкладу кожного з них у придбання (виготовлення, спорудження) майна (ч. 2 ст. 357 ЦК).
По-третє, частка співвласника, який за згодою всіх інших співвласників і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна поліпшив його своїм коштом, при тому, що зроблені ним поліпшення не можна відокремити від майна, може бути відповідним чином збільшена (ч. З ст. 357 ЦК). Наприклад, один із співвласників житлового будинку зробив добудову, розширив приміщення, вклавши в це власні кошти. Відповідно до вартості поліпшення будинку частка такого співвласника має бути збільшена. Якщо поліпшення спільного майна можна відокремити, то частка співвласника у спільному майні не збільшується, а зроблені ним поліпшення вважаються власністю того із співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників (ч. 5 ст. 357 ЦК).
Схожі статті
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 1. Загальна характеристика та види права спільної власності
1. Загальна характеристика та види права спільної власності Ідея визначення конструкції права спільної власності належить римським юристам. Вони вперше...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Глава 18. Право спільної власності
1. Загальна характеристика та види права спільної власності Ідея визначення конструкції права спільної власності належить римським юристам. Вони вперше...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 4. Підстави припинення права власності
Право власності зазвичай припиняється з одночасним виникненням цього права в іншої особи. Як правило, так буває при похідних підставах набуття права...
-
Первісні підстави набуття права власності. Універсальною первісною підставою набуття права власності можна назвати заволодіння, оскільки право власності...
-
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Це означає, що його вчинення не є...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Процедура санації боржника
Суд за клопотанням комітету кредиторів (ст. 16 Закону) у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу про...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Глава 13. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав
Глава 13. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав 1. Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків Здійснення суб'єктивного...
-
Глава 13. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав 1. Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків Здійснення суб'єктивного...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Види нікчемних правочинів
Нікчемними ЦК та інші закони визнають такі правочини: 1) вчинені з порушенням їх форми - насамперед нотаріального посвідчення (статті 219, 220 ЦК), а в...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 6. Загальні засади здійснення права власності
Про здійснення права власності йдеться у статтях 316, 319 ЦК, згідно з якими особа здійснює своє право на майно: а) відповідно до закону; б) за своєю...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 5. Зміст права власності
З'ясування змісту права власності полягає, по-перше, у визначенні правомочностей, що надаються законом суб'єкту права власності, та по-друге, обов'язків,...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 4. Об'єкти права власності
Статтею 318 ЦК суб'єктами права власності називаються Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені у ст. 2 ЦК, а саме - фізичні...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 3. Суб'єкти права власності
Статтею 318 ЦК суб'єктами права власності називаються Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені у ст. 2 ЦК, а саме - фізичні...
-
Глава 13. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав 1. Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків Здійснення суб'єктивного...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 3. Момент набуття права власності
Важливим при набутті права власності є момент, з якого особа вважається власником. Враховуючи те, що право власності може набуватися первісними та...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 4. Опіка та піклування
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Оголошення фізичної особи померлою
Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або були одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування...
-
Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або були одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Наслідки визнання боржника банкрутом
Із дня прийняття судом постанови підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Юридичний зміст цивільних правовідносин
Як вже зазначалося, одним із необхідних елементів цивільних правовідносин є їх об'єкт. У цивільному праві питання щодо об'єкта - одне з найскладніших. У...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 8. Організаційно-правові форми юридичних осіб
Організаційно-правова форма юридичної особи - певний тип організації, в якій повинна створюватися і діяти юридична особа того чи іншого виду. ЦК...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 7. Органи юридичної особи
Юридична особа - самостійний щодо своїх учасників суб'єкт цивільних правовідносин. Вона набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 3. Класифікація юридичних осіб
Юридичні особи можуть класифікуватися за різними критеріями. Утім у будь-якому разі підстава класифікації повинна мати юридичне значення, тобто поділ...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 5. Представництво без повноважень або з їх перевищенням
Довіреність - це письмовий документ, що видасться особою, яку представляють (довірителем), іншій особі (представнику) для представництва перед третіми...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Підстави припинення представництва за довіреністю
Довіреність - це письмовий документ, що видасться особою, яку представляють (довірителем), іншій особі (представнику) для представництва перед третіми...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 4. Довіреність
Довіреність - це письмовий документ, що видасться особою, яку представляють (довірителем), іншій особі (представнику) для представництва перед третіми...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 2. Поняття та ознаки юридичної особи
Згідно зі ст. 80 ЦК юридична особа-організація, створена шляхом об'єднання осіб та/або майна, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю,...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Оспорювані правочини
Недійсність правочину, вчиненого неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, передбачена ст. 222 ЦК. Основною причиною цього є відсутність...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 1. Поняття і види підстав набуття права власності
1. Поняття і види підстав набуття права власності Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які...
-
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Глава 17. Набуття та припинення права власності
1. Поняття і види підстав набуття права власності Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які...
Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - 2. Право спільної часткової власності