Безпека життєдіяльності людини - Лапін В. М. - 3.3. Небезпеки соціально-політичного характеру та їх вплив на життєдіяльність людини

Соціально-політичні небезпеки зумовлюються виникненням різного роду соціальних конфліктів, в основі яких є зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту можуть бути: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, система поділу влади, матеріальних благ, політичних інтересів тощо. Отже, конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Конфлікт передбачає усвідомлення протидії і реакцію на нього. Конфлікт, який виникає в суспільстві, як правило, має соціально-політичний характер.

До соціально-політичних небезпек належать: тероризм, захоплення заручників та важливих об'єктів, виникнення локальних військових конфліктів на міжетнічній, релігійній основі, епідемії тощо.

Тероризм

Сьогодні існує тенденція до збільшення кількості проявів тероризму, посилення їх активності і могутності, об'єднання зі злочинним бізнесом, налагодження між ними тісної співпраці. Поширюється діапазон вимог і погроз терористів. Усе частіше ведуться розмови про можливість якої-небудь із терористичних структур створити чи захопити ядерну зброю.

Тероризм - це форма злочину проти суспільної безпеки, що полягає в насильстві, політичному екстремізмові, застосуванні найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Історія знає чимало таких злочинів: вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря, президентів США Авраама Лінкольна та Джона Кеннеді, прем'єр-міністра Індії Р. Ганді, прем'єр-міністра Ізраїлю І. Рабіна тощо.

Сьогодні тероризм набув міжнародного характеру, тобто такого, що порушує міжнародний правопорядок.

Статистика свідчить, що кількість міжнародних терористичних актів у світі зростає з року в рік. Так, у 2003 році зафіксовано 190 актів міжнародного тероризму. Це найменша кількість терактів, починаючи з 1969 року. Для порівняння: у 2002 році було зафіксовано 198 атак, у 2001 році - 346. Зокрема від нападів 2003 року загинуло 307 осіб.

Причини виникнення тероризму як явища мають соціальний характер і пов'язані з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, а також дотримання прав і свобод особистості в різних країнах світу.

Окрім зазначених чинників, на території України припускають виникнення небезпек соціального характеру (тероризм, захоплення важливих об'єктів, заручників тощо) і воєнного (застосування як звичайної військової зброї, так і зброї масового знищення). Практично всі збройні конфлікти, які виникали за останні роки на Балканах, в Азії (Афганістан, Ірак), на Близькому Сході, на території СНД супроводжувалися хвилею диверсійно-терористичної діяльності, внаслідок якої, передусім, страждало мирне населення. Соціальна нерівність у суспільстві, національно-конфесійні суперечки і відсутність ефективного правового регулювання громадської та релігійної діяльності сприяли утворенню значної кількості екстремістських націоналістичних організацій і фанатичних релігійних сект, які мають воєнізовані формування і визнають тероризм як основний засіб боротьби зі своїми супротивниками. Серед найвідоміших міжнародних терористичних організацій варто виокремити "Ірландську республіканську армію", "Червоні бригади", "Аум-Сенріке", "Хамас", а також "Аль-Каїду" і "Світовий фронт Джихаду", створені бен Ладеном.

Терористичні акти можуть спричинити виникнення небезпечних ситуацій (аварії, катастрофи), а у разі застосування засобів збройної боротьби - воєнної небезпеки.

Варто зазначити, що на початку XXI століття поняття тероризму і катастрофи стали тотожнішими. Особливо якщо йдеться про прояви тероризму із застосуванням засобів масового ураження. Саме такий тероризм може призвести суспільство до катастрофи. Як приклад, можна згадати великомасштабні терористичні акти із застосуванням отруйних речовин, які вчинили члени релігійної організації "Аум-Сенріке" в Японії. Унаслідок застосування отруйної речовини типу "зарін" 27 червня 1994 року семеро осіб загинуло і 144 дістали ураження різного ступеня. 20 березня 1995 року терористи цієї організації знову застосували хімічну зброю. Внаслідок терористичного акту було заражено 16 підземних станцій метро, смертельні ураження дістали 12 осіб і майже 4 тисяч осіб зазнали отруєння різного ступеня. Є підстави стверджувати, що бойовики бен Ладена вже мають зброю масового ураження. Терористів вчать виготовляти стійкі отруйні речовини на основі хімічних препаратів, які є у вільному продажу, для зараження водоймищ, інших об'єктів.

Апогеєм прояву сучасного міжнародного тероризму стала трагічна подія 11 вересня 2001 року в США, коли літаками було зруйновано два хмарочоси в Нью-Йорку. Внаслідок цього загинуло понад 3 тисячі людей.

Перед загрозою зростання масштабів тероризму особливого значення набуває співпраця держав у боротьбі з ним.

У результаті спільних зусиль державам вдалося укласти низку міжнародних угод, в яких подано юридичне визначення деяких видів тероризму і передбачаються заходи боротьби з ним. Світова практика свідчить, що боротьба з тероризмом повинна належати до загальнодержавних завдань. З цією метою в рамках ООН розроблена система протидії поширенню організованого міжнародного тероризму.

Однією з перших була укладена багатостороння Женевська конвенція 29 квітня 1958 року про відкрите море, яка містила низку статей про боротьбу з тероризмом у відкритому морі - піратством, Гаазька конвенція (16 грудня 1970 року) - про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден і Монреальська конвенція (23 вересня 1971 року) - про боротьбу з незаконними діями, спрямованими проти цивільної авіації. Вони регламентують співпрацю держав у боротьбі з терористичними актами, що загрожують одному з най-вразливіших засобів пересування.

14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів.

26 січня 1977 року у Страсбурзі після детального обговорення питання в органах Європейської ради була підписана конвенція про боротьбу з тероризмом.

При ООН з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:

- вироблення та узгодження правових норм, підготовка міжнародних договорів та конвенцій;

- виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;

- розробка заходів боротьби з тероризмом. Різновиди сучасного тероризму наведено на рис. 3.3:

різновиди сучасного тероризму

Рис. 3.3. Різновиди сучасного тероризму

Отже, можна зробити висновок, що тероризм у XXI столітті:

- став одним із найнебезпечніших викликів міжнародній безпеці;

- перетворився на глобальну проблему;

- став соціально небезпечнішим для суспільства, багатогранним за цілями і видами проявів;

- отримав можливість використовувати у своїх злочинних цілях досягнення науки і техніки;

- у низці випадків став проводитися за участю державних органів, отримав "статус" міжнародного тероризму.

Соціально-екологічні небезпеки

Соціально-екологічні небезпеки спричиняють масштабні порушення екологічної рівноваги, є причиною серйозних негативних наслідків для здоров'я людей. Це травми різних ступенів важкості, збільшення захворювань у людей, тварин, посилення епідеміологічного неблагополуччя (табл. 3.10).

Таблиця 3.10. Інфекційні захворювання населення при надзвичайних ситуаціях (НС)

інфекційні захворювання населення при надзвичайних ситуаціях (нс)

На формування і динаміку епідеміологічної та санітарно-гігієнічної ситуацій впливають:

- різка зміна екологічних умов (збільшення міграції населення; міграція тварин, надмірне розмноження гризунів, комах та інших носіїв збудників хвороб, порушення екологічної рівноваги в природних осередках хвороб);

- руйнація об'єктів санітарно-гігієнічного та комунально-побутового призначення (каналізація, водопровід);

- зниження стійкості людей до інфекційних захворювань;

- погіршення умов розміщення людей (польові умови, забруднення води, продуктів, навколишнього середовища);

- вихід з ладу санітарно-епідеміологічних закладів (лабораторії, запаси засобів профілактики, стаціонари);

- поширення неправдивої інформації про стан справ у районі лиха, яке ускладнює проведення проти-епідеміологічних заходів.

За 2005 рік в Україні виникло 34 надзвичайні ситуації, пов'язані з інфекційними захворюваннями людей. У структурі інфекційних захворювань, що спричинили надзвичайні ситуації, переважають захворювання на гепатит А, а також екзотичні та особливо небезпечні захворювання (сказ, туляремія тощо).

Унаслідок наявності в середовищі ураження великої кількості мертвих організмів, відсутності води або її забруднення, підвищення температури повітря до 30-40 °С виникають сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів. Наприклад, скупчення біженців, антисанітарні умови їх життя ще більше посилюють небезпеку.

Особливо небезпечними захворюваннями є чума, холера, віспа, які передаються при найменшому контакті з хворими (табл. 3.11).

Таблиця 3.11. Класифікація інфекційних захворювань

Захворювання

Шлях передачі хвороби

Інкубаційний період хвороби, доба

Час протікання хвороби, доба

Чума

Повітряно-крапельний, укуси інфікованих комах

3

7-14

Туляремія

Вдихання інфікованої пилюки, споживання зараженої води, контакт з великими гризунами

3-6

40-60

Сибірська язва

Контакт з хворими тваринами, споживання зараженого м'яса

2-3

7-30

Холера

Споживання інфікованої води

3

5-30

Ботулізм

Споживання їжі, яка містить токсини

1.5

40-180

Віспа

Контакт з інфікованими предметами

12

12-24

Сипний тиф

Укус інфікованих вошей

10-14

60-90

Лихоманка

Інфікований пил, вода, харчі; укуси кліщів

12-18

8-23

У випадку появи осередку зараження необхідно ввести на цій території режим карантину або обсервації, вжити профілактичні та санітарно-гігієнічні заходи. Карантин - сувара ізоляція району виникнення особливо небезпечних захворювань та їх ліквідація. При обсервації організовується медичне спостереження за населенням, яке перебуває або перебувало в осередку ураження, з метою своєчасного попередження поширення епідеміологічних захворювань навколо зони карантину встановлюється зона обстеження.

Хвороботворні мікроорганізми, залежно від їх будови, біологічних характеристик і розмірів поділяються на бактерії, рикетсії, віруси, грибки, паразити. Мікробні токсини становлять велику небезпеку, провокуючи важкі ураження або спричиняючи летальний наслідок.

Сьогодні існує ще одна проблема - пташиний грип. Ця проблема уже набула глобального характеру.

Пташиний грип - інфекційне захворювання птахів, причиною якого є вірус грипу А. Інфекція викликає захворювання у птахів, що спричиняє епідемії з важкими наслідками. Рівень смертності сягає 100 %.

Близький контакт людини з інфекційними птахами спричиняє тяжке захворювання з високим рівнем смертності.

За оцінками Всесвітнього банку, глобальна епідемія пташиного грипу впродовж року може завдати світовій економіці збитків у 80 млрд. доларів.

Схожі статті




Безпека життєдіяльності людини - Лапін В. М. - 3.3. Небезпеки соціально-політичного характеру та їх вплив на життєдіяльність людини

Предыдущая | Следующая